YaChudo

Рапавик рябий

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Рапавик рябий
Evodinus clathratus
Evodinus clathratus
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Підцарство:Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Підклас:Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:Новокрилі (Neoptera)
Надряд:Голометабола (Holometabola)
Ряд:Жуки (Coleoptera)
Підряд:Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:Попикуваті (Chrysomeloidea)
Родина:Скрипунові (Cerambycidae)
Підродина:Тонкохвісткові (Lepturinae)
Триба:Плямокрильцеві (Evodiniini)
Рід:Рапавик (Brachytodes)
Planet, 1924
Вид:Рапавик рябий
Біноміальна назва
Brachytodes clathratus
Fabricius, 1792
Синоніми
  • Evodinellus clathratus (Fabricius, 1793)
  • Brachyta clathrata (Fabricius, 1793)
  • Rhagium clathratum Fabricius, 1793
  • Pachyta clathrata (Fabricius, 1793)
  • Leptura signata Panzer, 1793 nec Geoffroy, 1785
Посилання
Вікісховище:Evodinus clathratus
EOL:970513
МСОП:86805067
NCBI:1586480

Рапавик рябий[1] (лат. Brachytodes clathratus, Fabricius, 1792) — ендемічний гірськоцентральноєвропейський вид жуків з родини Скрипунових.

Поширення

Рапавик рябий – належить до групи гірських центральноєвропейських видів у складі європейського зоогеографічного комплексу, ендемік центральноєвропейських гірських масивів.

В Україні Рапавик рябий відомий лише із Карпат[2][3].

Екологія

У Карпатському регіоні України ареал охоплює всю територію Карпат і окремі спорадичні осередки у передгір’ях, де зустрічається надзвичайно рідко. Імаго трапляються на квітах: весною на кремені білій (Petasites albus), а влітку на гадючнику в’язолистому, чемериці білій (Veratrum album) і борщівнику європейському (Heracleum sphondylium) в лісовому поясі, тоді як у субальпійському на борщівнику карпатському (Heracleum carpaticum). Літ розпочинається ранньою весною під час цвітіння ефемерів та ефемероїдів – травень, і триває до серпня, з максимумом наприкінці травня, початку червня.

Морфологія

Імаго

Розміри тіла 9-13 мм. Загальне забарвлення тіла чорне. Надкрила буро-жовті з чорними перев’язями і плямами, малюнок мінливий з великою кількістю форм від, майже, повністю жовтих до цілком чорних. Вусики, починаючи з 3-го, мають світлі кільця при основі. Статевий диморфізм виражений слабко. Зазвичай самки більші з великим черевцем, а у самців довші вусики.

Личинка

Личинки розвиваються в частково зітлілій деревині смереки і зрідка ялиці білої. У личинок при основі пронотума наявні численні дрібні сильно склеротизовані зубчики, які утворюють поперечну рудувату смужку. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений у зубчик.

Життєвий цикл

Життєвий цикл триває два роки.

Примітки

  1. ↑ Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturine) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161–170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
  2. ↑ Zamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.
  3. ↑ Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206

Література

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11203/ [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/evodclad.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]
  3. http://www.faunaeur.org/full_results.php?id=115040 [Архівовано 6 січня 2015 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).