Borikenophis portoricensis
| ?Borikenophis portoricensis | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Інфраряд: | Змії (Serpentes) |
| Родина: | Полозові (Colubridae) |
| Підродина: | Дипсадинові (Dipsadinae) |
| Рід: | Borikenophis |
| Вид: | B. portoricensis |
| Біноміальна назва | |
| Borikenophis portoricensis (Reinhardt & Lütken, 1863) | |
| Синоніми | |
| Alsophis portoricensis Ocyophis portoricensis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Borikenophis portoricensis |
 Віківиди: | Borikenophis portoricensis |
 EOL: | 796012 |
 ITIS: | 1081525 |
 МСОП: | 190570 |
 NCBI: | 1260276 |
Borikenophis portoricensis (пуерто-риканський полоз) — вид змій родини полозових (Colubridae)[2]. Мешкає на Пуерто-Рико та на Віргінських островах.
Опис
Довжина пуерто-риканських полозів становить до 93 см. Верхня частина тіла у них коричнева, луски на ній мають темно-коричневі краї. Голова не чітко відділена від шиї. На горлі можуть бути темні плямки. Нижня частина тіла світла, луски на ній мають темно-коричневі краї.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:
- Borikenophis portoricensis portoricensis (Reinhardt & Lütken, 1862) — острів Пуерто-Рико;
- Borikenophis portoricensis anegadae (Barbour, 1917) — острови Анегада, Гуана, Москіто, Некер, Тортола і Віргін-Горда;
- Borikenophis portoricensis aphantus (Schwartz, 1966) — острів В'єкес;
- Borikenophis portoricensis nicholsi (Grant, 1937) — острів Бак;
- Borikenophis portoricensis richardi (Grant, 1946) — острови Кулебра, Сент-Томас (вимер), Петер і Солт.
Поширення і екологія
Пуерто-риканські полози живуть в сухих і мезофільних середовищах, зокрема у вологих і сухих тропічних лісах, склерофітних чагарниках, садах, бананових гаях та на відкритих луках. Ведуть денний спосіб життя, шукають їжу як на дерева, так і на землі. Живляться дрібними ящірками, зокрема анолісами, геконами і невеликими ігуанами, а також жабами, дрібними ссавцями і птахами. Гріються на сонці. У період з березня по травень самиця відкладає до 11 яєць. При небезпеці пуерто-риканські полози розширяють шию у вигляді диска, подібно до кобри. Їх отрута викликає у людей біль і набряк.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Borikenophis portoricensis: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 20 вересня 2024
- ↑ Borikenophis portoricensis у Reptarium.cz Reptile Database
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).