YaChudo

Бластокладіомікотові гриби

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

?Бластокладіомікотові гриби
Зооспорангії спорофіта Allomyces sp., що росте на агарі
Зооспорангії спорофіта Allomyces sp., що росте на агарі
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Гриби (Fungi)
Підцарство:Blastocladiomyceta
Тип:Бластокладіомікотові гриби (Blastocladiomycota)
T.Y.James (2006)[1]
Класи та порядки
  • Physodermatomycetes[2]
    • Physodermatales
  • Blastocladiomycetes
    • Blastocladiales
Посилання
Вікісховище:Blastocladiomycota
EOL:8595239
NCBI:451459
MB:90743
IF:90743

Бластокладіомікотові гриби (Blastocladiomycota) — частина групи сапротрофних грибів і один із визнаних на сьогодні відділів у царстві грибів.[3] Спочатку Blastocladiomycota були порядком Blastocladiales у відділі Chytridiomycota, доки молекулярні та ультраструктурні ознаки зооспор не показали, що вони не є монофілетичними з Chytridiomycota.[1] Порядок уперше виділив Петерсен (Petersen) для єдиного роду Blastocladia, який спочатку вважали представником ооміцетів.[4] Відповідно, представників Blastocladiomycota в розмовній мові часто називають «хітридами» (chytrids). Проте дехто вважає, що термін «хітрид» слід застосовувати лише до представників Chytridiomycota.[5] Тому мікологи зазвичай називають представників Blastocladiomycota «бластокладами» (blastoclads). Крім того, представників Blastocladiomycota, Chytridiomycota та Neocallimastigomycota об'єднують разом як зооспорові справжні гриби. Blastocladiomycota містять 5 родин і приблизно 12 родів.[6] Ця рання відгалужена гілка царства грибів — перша, що демонструє чергування поколінь.[7] Крім того, до цього відділу належать два (колись) популярні модельні організми — Allomyces macrogynus і Blastocladiella emersonii.[5]

Морфологія

Морфологія Blastocladiomycota дуже різноманітна. Наприклад, представники Coelomycetaceae простої будови, без клітинної стінки, за своєю природою плазмодіальні. Деякі види Blastocladia моноцентричні, як хітриди, тоді як інші поліцентричні. Найпомітніші ті представники, як-от Allomyces, які демонструють детермінований, диференційований ріст.[4][5]

Життєвий цикл

Статеве розмноження

Як зазначено вище, деякі представники Blastocladiomycota демонструють чергування поколінь. Представники цього відділу також мають форму статевого розмноження, відому як анізогамія.[4] Анізогамія — це злиття двох статевих гамет, що відрізняються за морфологією, зазвичай за розміром.[5] У Allomyces талом (тіло) прикріплений ризоїдами й має прямостоячий стовбур, на кінцях гілок якого формуються органи розмноження. Під час гаплоїдної фази на таломі утворюються чоловічі та жіночі гаметангії, які вивільняють джгутикові гамети. Гамети приваблюють одна одну за допомогою феромонів і зрештою зливаються, утворюючи зиготу. Із пророслої зиготи розвивається диплоїдний талом із двома типами спорангіїв: тонкостінними зооспорангіями та товстостінними спорами спокою (або спорангіями). Тонкостінні спорангії вивільняють диплоїдні зооспори. Спора спокою слугує засобом переживання несприятливих умов. Коли умови знову стають сприятливими, відбувається мейоз, і вивільняються гаплоїдні зооспори. Вони проростають і виростають у гаплоїдні таломи, які утворюватимуть «чоловічі» та «жіночі» гаметангії та гамети.[5]

Нестатеве розмноження

Подібно до Chytridiomycota, представники Blastocladiomycota утворюють нестатеві зооспори для колонізації нових субстратів. У деяких видів у нестатевих зооспор спостерігали цікаве явище. Час від часу нестатеві зооспори утворюють пари й обмінюються цитоплазмою, але не ядрами.[4]

Екологічна роль

Лист рослини з ознаками Physoderma menyanthis (колишній Cladochytrium menyanthis)

Подібно до Chytridiomycota, представники Blastocladiomycota здатні рости на стійких матеріалах, таких як пилок, кератин, целюлоза й хітин.[4] Проте найвідомішими видами є паразити. Представники Catenaria — паразити нематод, мошок, ракоподібних і навіть іншого бластокляда, Coelomyces.[5] Представники родів Physoderma та Urophlyctis — облігатні паразити рослин.[5] Економічне значення має Physoderma maydis — паразит кукурудзи та збудник бурої плямистості.[5] Також важливими є види Urophlyctis, що паразитують на люцерні.[8] Проте з екологічного погляду Physoderma — важливі паразити багатьох водних і болотяних покритонасінних.[4] Також цікавими з погляду здоров'я людини є представники Coelomomyces — незвичайного паразита комарів, якому для завершення життєвого циклу потрібен проміжний господар-ракоподібний (той самий, що його паразитують представники Catenaria).[4] Серед інших екологічно цікавих — паразит тихоходів та зоопланктонного організму Daphnia.[8]

Таксономія

За працею Філіппа Сілара (Philippe Silar)[9] та «The Mycota: A Comprehensive Treatise on Fungi as Experimental Systems for Basic and Applied Research»[10] і синонімами з «Part 1- Virae, Prokarya, Protists, Fungi».[11]

  • Відділ Blastocladiomycota Tehler, 1988 ex James 2006 [Allomycota Cavalier-Smith 1981; Allomycotina Cavalier-Smith 1998]
    • Клас Physodermatomycetes Tedersoo et al. 2018
      • Порядок Physodermatales Cavalier-Smith 2012 [Physodermatineae]
        • Родина Physodermataceae [Urophlyctidaceae Schroeter 1886]
          • Рід Paraphysoderma Boussiba, Zarka & James 2011
          • Рід Physoderma Wallroth 1833 [Oedomyces Saccardo ex Trabut 1894]
          • Рід Urophlyctis Schröter 1886
    • Клас Blastocladiomycetes James 2006 [Allomycetes Cavalier-Smith 1998]
      • Порядок Blastocladiales Petersen 1909 sensu Cavalier-Smith 2012 [Allomycales; Blastocladiineae]
        • Рід Endoblastidium Codreanu 1931
        • Рід Polycaryum Stempell 1901
        • Рід Nematoceromyces Doweld 2013
        • Рід Blastocladiella Matthews 1937 [Clavochytridium Couch & Cox 1939; Sphaerocladia Stüben 1939]
        • Родина Coelomomycetaceae Couch 1962
          • Рід Callimastix Weissenberg 1912
          • Рід Coelomycidium Debaisieux 1919
          • Рід Coelomomyces Keilin 1921 [Zografia Bogayavlensky 1922]
        • Родина Sorochytriaceae Dewel 1985
          • Рід Sorochytrium Dewel 1985
        • Родина Catenariaceae Couch 1945
          • Рід Catenaria Sorokin 1889 non Roussel 1806 [Perirhiza Karling 1946]
          • Рід Catenophlyctis Karling 1965
        • Родина Blastocladiaceae Petersen 1909
          • Рід Blastocladiopsis Sparrow 1950
          • Рід Microallomyces Emerson & Robertson 1974
          • Рід Blastocladia Reinsch 1877
          • Рід Allomyces Butler 1911 [Septocladia Coker & Grant 1922]

Примітки

  1. ↑ а б James, T.Y. та ін. (2006). A molecular phylogeny of the flagellated fungi (Chytridiomycota) and description of a new phylum (Blastocladiomycota). Mycologia. 98 (6): 860—871. doi:10.3852/mycologia.98.6.860. PMID 17486963.
  2. ↑ Tedersoo, Leho; Sanchez-Ramırez, Santiago; Koljalg, Urmas; Bahram, Mohammad; Doring, Markus; Schigel, Dmitry; May, Tom; Ryberg, Martin; Abarenkov, Kessy (22 лютого 2018). High-level classification of the Fungi and a tool for evolutionary ecological analyses. Fungal Diversity. 90 (1): 135—159. doi:10.1007/s13225-018-0401-0. hdl:10138/238983.
  3. ↑ Hibbett DS et al. 2007. A higher-level phylogenetic classification of the fungi. Mycological Research 111:509–47.
  4. ↑ а б в г д е ж Sparrow FK. 1960. Aquatic phycomycetes. 2nd ed. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press.
  5. ↑ а б в г д е ж и Alexopoulos CJ, Mims CW, Blackwell M. 1996. Introductory Mycology. 4th edition. John Wiley & Sons, Inc.
  6. ↑ Porter TM ‘’etal’’ 2011. Molecular phylogeny of the Blastocladiomycota (Fungi) based on nuclear ribosomal DNA. Fungal Biology 115:381-392.
  7. ↑ Kendrick, Bryce. 2000. The Fifth Kingdom. 3rd edition Focus Publishing: Newburyport, MA.
  8. ↑ а б Schaechter M. (2011). Eukaryotic Microbes. Academic Press. с. 116. ISBN 978-0-12-383877-3.
  9. ↑ Silar P (2016). Protistes Eucaryotes: Origine, Evolution et Biologie des Microbes Eucaryotes. HAL. с. 462. ISBN 978-2-9555841-0-1.
  10. ↑ Esser K (2014). The Mycota VII A: Systematics and Evolution (2nd ed.). Springer. с. 461. ISBN 978-3-642-55317-2.
  11. ↑ Part 1- Virae, Prokarya, Protists, Fungi. Collection of genus-group names in a systematic arrangement. Архів оригіналу за 14 серпня 2016. Процитовано 30 червня 2016.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).