Betula lenta
| Betula lenta | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Березові (Betulaceae) |
| Рід: | Береза (Betula) |
| Підрід: | Betula subg. Betulenta |
| Вид: | B. lenta
|
| Біноміальна назва | |
| Betula lenta | |
| |
| природній ареал Betula lenta | |
Betula lenta — це вид берези, який поширений у східній частині Північної Америки, від південного заходу штату Мен до крайнього південного Онтаріо та на південь в горах Аппалачі до північної Джорджії.
Біоморфологічна характеристика
Це дерево, що досягає висоти 20 метрів. Стовбури високі, прямі, крони вузькі. Кора зрілих стовбурів і гілок від світло-сірувато-коричневого до темно-коричневого або майже чорного кольору, гладка, щільна, борозенчаста і з віком розламується на неглибокі лусочки. Гілочки голі або слабо запушені, зазвичай вкриті дрібними смолистими залозками. Листова пластинка від яйцюватої до подовжено-яйцеподібної з 12–18 парами бічних жилок, 5–10 × 3–6 см, основа округла до серцеподібної, краї дрібно та гостропилчасті або туманно подвійно пилчасті, зубці дрібні, гострі, верхівка загострена; абаксіальні (низ) поверхні здебільшого голі, за винятком рідкого запушення вздовж великих жилок і в пазухах жилок, часто з розсіяними маленькими смолистими залозками. Супліддя прямовисні, від яйцюватої до майже кулястої форми, 1.5–4 × 1.5–2.5 см. Самари з крилами, вужчими за тіло, найширшими біля центру, не виходять за верхівку тіла. 2n = 28. Цвіте пізньою весною[2].
Поширення
Населяє багаті, вологі, прохолодні ліси, особливо на захищених схилах, і до скелястих, більш відкритих місць; росте на висотах 0–1500 метрів[2].
Використання
Деревина використовується для виготовлення меблів, столярних виробів і шаф. З дерев отримують березовий сік. Його можна використовувати для приготування березового пива[3]. Внутрішню кору можна їсти в сирому вигляді як екстрену їжу. Гілочки та внутрішню частину кори можна замочити для приготування чаю[3].
Примітки
- ↑ Stritch, L. (2014). Betula lenta. IUCN Red List of Threatened Species. 2014 e.T194483A2340770. doi:10.2305/IUCN.UK.2014-3.RLTS.T194483A2340770.en. Процитовано 19 листопада 2021.
- ↑ а б Betula lenta. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 27.12.2022. (англ.)
- ↑ а б Elias, Thomas S.; Dykeman, Peter A. (2009) [1982]. Edible Wild Plants: A North American Field Guide to Over 200 Natural Foods. New York: Sterling. с. 122—125. ISBN 978-1-4027-6715-9. OCLC 244766414.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).