Бер Карл Максимович

Карл Максимович Бер
нім. Karl Ernst von Baer
Карл Бер
Народився	17 (28) лютого 1792[1][2][…]  маєток Піп, парафія Марієн-Магдаленен, Вейсенштейнський повіт, Естляндська губернія
Помер	16 (28) листопада 1876[2][4][5] (84 роки)  Дерпт, Ліфляндська губернія
Поховання	Old St. John's cemeteryd
Місце проживання	Російська імперія Санкт-Петербург[6] Тарту[7]
Країна	Російська імперія
Національність	балтійські німці[8]
Діяльність	мандрівник-дослідник, антрополог, зоолог, лікар, ентомолог, професор, ботанік, землевласник, ботанічний колектор, фізіолог, викладач університету, натураліст
Alma mater	Тартуський університет
Галузь	антропологія, біологія, географія, медицина, етнографія
Заклад	Кенігсберзький університет, Санкт-Петербурзька медико-хірургічна академія
Посада	професор
Вчене звання	професор
Вчителі	Фрідріх Бурдах
Аспіранти, докторанти	Alexander Lehmannd
Членство	Лондонське королівське товариство Леопольдина Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Угорська академія наук Баварська академія наук Російська академія наук[7] Російська академія наук[6][7] Прусська академія наук Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Туринська академія наук[9] Corporation Estoniad Російське географічне товариство[7][10] Російське ентомологічне товариствоd[7] Геттінгенська академія наук Товариство натуралістів Естонії
Війна	Наполеонівські війни
Батько	Johann Magnus von Baerd
У шлюбі з	Auguste von Baerd
Діти	Karl Julius Friedrich von Baerd Alexander Andreas Ernst von Baerd August Emmerich von Baerd Hermann Theodor von Baerd Marie Juliane von Baerd
Нагороди	Костянтинівська медаль Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (15 червня 1854) наукова премія імені Монтіона (1831)
Бер Карл Максимович у Вікісховищі

Карл Макси́мович Бер (17 лютого 1792, Піня — 16 листопада 1876, Дерпт) — ембріолог, антрополог та географ.

Народився у Піні Ієрвинської округи (тепер Естонія) в дворянській сім'ї.

Закінчив медичний факультет Дерптського університету (1814), після чого працював зоологом у Кенігсбергу.

1828 — Був обраний академіком Російської академії наук і 1834 переїхав до Петербурга.

1841–1852 — професор Медико-хірургічної академії.

1827 — відкрив яйцеклітину птахів і ссавців.

Про зустріч з академіком Бером, згадує у своїх мемуарах його сучасник — Фадєєв Андрій Михайлович (Батько генерал-майора Ростисла́в Андрі́йович Фадє́єв, письменниці Олени Ган, дідусь Вітте Сергій Юлійович).^[11]

1855, Тифліс (Тбілісі).

“…18-го листопада ми отримали звістку про здачу Карса (Облога Карса), а 7-го грудня повернувся у Тифліс і Муравйов (Муравйов-Карський Микола Миколайович )

...Саме у цей час ми познайомилися з однією досить цікавою людиною, всесвітньовідомим вченим — академіком Бером, який приїжджав з Петербурга на доволі малий час задля наукових досліджень.

Найголовніше з яких полягало у тому, щоби знайти засіб штучного розведення риб різних порід у гірських річках краю…

Виїжджаючи до Петербурга, Бер зайшов до Намісника (генерал Муравйов) відкланятися і попрощатися з ним.

У них почалася розмова, яка завершилася досить кумедно. Бер почав пояснювати результати своїх дослідів розведення та розмноження риб у водах Закавказзя.

Микола Миколайович, вислухавши його, зауважив: "Нам тепер треба розмножувати не риб, а солдатів".

Поважний академік трішки здивувався, але поспішив заявити на своє виправдання — «на жаль, у мої похилі роки, я аж ніяк не можу надати державі послугу такого роду».“

У галузі ембріологічних досліджень Бер показав, що зародковий розвиток організму являє собою не ріст готових елементів (як це здавалося прихильникам преформізму), а послідовне виникнення частин зародка з простішої маси заплідненого яйця. Бер помітив, що на ранніх стадіях зародки різноманітних тварин дуже схожі, що свідчить про їх філогенетичну спорідненість (закон зародкової подібності). Наслідки ембріологічних досліджень Бер ставлять його в ряд попередників Ч.Дарвіна — т. з. трансформістів. Бер розробив вчення про зародкові листки та їхні похідні, простежив розвиток багатьох органів, відкрив яйцеву клітину ссавців. Бер досліджував також тваринний світ Нової Землі, вивчав острови Фінської затоки, Лапландію, риболовні промисли Чудського озера, Балтики, дельти Волги, Каспійського й Азовського морів.

Бер цікавився проблемами фізичної географії (див. Бера закон), на його честь названі описані ним особливі форми рельєфу Прикаспійської низовини — бугри Бера.

В антропології Бер виявив себе як противник домислів про нерівноцінність людських рас. Під час експедиції для дослідження Каспійського моря (1853–1856) Бер відвідував Новопетровський форт, де познайомився з Т. Г. Шевченком; сприяв визволенню його з заслання.

• История развития животных, т. 1. М., 1950. (рос.)

• Мазурмович Б. М., Шульга І. К., Видатні вітчизняні зоологи. — К., 1953.
• Павловский Е. Н., Академик К. М. Бер и Медико-хирургическая академия. — М.-Л., 1948.(рос.)
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Фадеев А.М. Воспоминания. 1790 – 1867 (в двух частях). – Одесса: Тип. Южнорусского Общества печатного дела, 1897.

• Бер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.