YaChudo

Atomic Rooster

Переглядів: 0. Оновлено 12.10.2026.

Atomic Rooster
Atomic Rooster у 2025 році (зліва направо): Шаг Міллідж, Адріан Ґотрі, Пол Еверетт і Стів Болтон
Atomic Rooster у 2025 році (зліва направо): Шаг Міллідж, Адріан Ґотрі,
Пол Еверетт і Стів Болтон
Основна інформація
Жанр
Роки
  • 1969–1975
  • 1980–1983
  • 2016–дотепер
ЛейблB&C Records, Dawn Records
СкладSteve Boltond і Вінсент Крейнd Редагувати інформацію у Вікіданих
theatomicrooster.com
Atomic Rooster у Вікісховищі

Atomic Rooster — британський рок гурт, спочатку створений членами The Crazy World of Arthur Brown, органістом Вінсентом Крейном та барабанщиком Карлом Палмером.[5] Їхня історія визначається двома періодами: початок-середина 1970-х і початок 1980-х. Гурт зазнав радикальних змін у стилі, але найбільш відомий завдяки жорсткому, прогресивному року звучанню своїх хіт-синглів «Tomorrow Night» (Великобританія №  11) і «Devil's Answer» (Великобританія №  4), обидва в 1971.[6]

У 2016 році Atomic Rooster переформувалися з дозволу вдови Крейна, у новий склад увійшли два учасники з різних втілень гурту 1970-х років.

Історія

Оригінальний період (1969—1975)

Влітку 1969 року The Crazy World of Arthur Brown розпалися посеред другого туру по США. Клавішник Вінсент Крейн і барабанщик Карл Палмер пішли, повернувшись до Англії, щоб обговорити співпрацю з Брайаном Джонсом, якого щойно звільнили з Rolling Stones. Після смерті Джонса 3 липня 1969 року вони прийняли назву Atomic Rooster (під впливом американського гурту Rhinoceros) і незабаром залучили Ніка Грема на басі та вокалі.[5] Потім вони зробили аранжування Crazy World Артура Брауна. вокал, орган, бас і барабани.

Вони проводили живі побачення в Лондоні; на їхньому першому концерті хедлайнерами в London Lyceum 29 серпня 1969 року на розігріві був Deep Purple.[7] Зрештою вони уклали угоду з B & C Records і почали запис свого дебютного альбому в грудні 1969. Їхній перший альбом, Atomic Roooster, був випущений у лютому 1970 року,[5] разом із синглом «Friday the 13th».

У березні Крейн залучив Джона Кенна з прогресивного рок-гурту Andromeda.[5] Steve Howe, який пізніше приєднався до Yes, посів друге місце в новий гітарист гурту.[8] Однак, як тільки Кенн приєднався, басист-вокаліст Грем пішов. Кенн (який грав на гітарі та співав для Andromeda) взяв на себе виконання вокальних обов'язків, а басові партії були перезаписані на гаммонд-органі Крейна за допомогою комбінації лівої руки та педалей, а вокал було замінено вокалом Кенна та трохи гітари на чотирьох треках.[5]

Atomic Rooster відновили концерти до кінця червня 1970 року, коли Карл пішов, щоб приєднатися до Emerson, Lake & Palmer.[5] Рік Парнелл зайняв барабанне місце до серпня, поки не взяли Пола Геммонда. Потім вони записали свій другий альбом, Death Walks Behind You, випущений у вересні 1970 року. Спочатку він не мав комерційного успіху, як і перший альбом, але до лютого 1971 року сингл «Tomorrow Night» досяг №  11 у UK Singles Chart, а альбом досяг No. 12 у UK Albums Chart.[6] Atomic Rooster з'явилася на Top of the Pops і гастролювала на підтримку альбому. У червні 1971 року, незадовго до того, як вони знову почали формувати свій склад, сингл «Devil's Answer» отримав номер  4 у Великобританії.[6] Atomic Rooster почали запис In Hearing of Atomic Rooster (UK No. 18).[6] Крейн відчув, що гурту потрібен співак, який міг би «проектувати» аудиторію, і попросив вокаліста Leaf Hound Піта Френча пройти прослуховування для групи. Невдовзі після того, як Френч прийшов у студію, Кенн почав почуватися дедалі маргіналізованішим, оскільки його звільнили від вокальних обов'язків, особливо після того, як він почув, скільки Крейн змікшував більшість його гітарних робіт на альбомі. Він негайно залишив групу.[5] Пол Хаммонд пішов за ним, щоб сформувати Bullet, пізніше перейменований на Hard Stuff.[5] Френч записав увесь вокал в альбомі (за винятком пісні «Black Snake», яку співає Крейн), і альбом вийшов у серпні 1971 року.

1971 зліва направо: Джон Канн, Вінсент Крейн, Пол Геммонд

Склад Atomic Rooster у складі Піта Френча на вокалі, Стіва Болтона на гітарі, Ріка Парнелла на барабанах, що повернувся, і Крейна на клавішних, гастролював по Італії, а потім по Америці та Канаді. Цей склад грав на благодійному концерті у вересні 1971 року на Oval Cricketground, виступаючи перед приблизно 65 000 людей, підтримуючи The Faces та the Who. Вони продовжували гастролювати принаймні в грудні 1971 року,[9], але потім Френч підписав контракт з Atlantic Records і приєднався до американського рок-гурту Cactus і з'явився в їх альбомі 1972 року, 'Ot 'n' Sweaty.

У лютому 1972 року Крейн найняв вокаліста Chris Farlowe, який на той час був у Colosseum, щоб зайняти місце French.[5] Вони вирушили в тур і записали свій перший альбом разом навесні 1972 року. Потім вони випустили альбом Made in England разом із синглом «Stand by Me», на Dawn Records.[5] На той момент вони більше любили соул, а також прогресив і важкий рок з інших релізів відступив.[5] Сингл не потрапив у чарти, і альбом майже не привернув уваги, навіть незважаючи на гастролі.

Гітарист Стів Болтон пішов наприкінці 1972 року, і його замінив Джон Гудсолл, який виступав під іменем Джонні Мандала. У 1973 році вони випустили альбом Nice 'n' Greasy разом із синглом «Save Me», переробленим «Friday the 13th». Цього разу все було в стилі фанк. Після майже двох років без жодних хітів Dawn Records покинули групу, і Atomic Rooster почали розкриватися.[5] Після туру Фарлоу, Мандала та Парнелл пішли. Сингл «Tell Your Story, Sing Your Song» був випущений у березні 1974 року «Vincent Crane's Atomic Rooster» на Decca. Усі наступні концерти Крейн грав разом із учасниками блюз-гурту Sam Apple Pie.

Під час перерви (1975—1979)

Вінсент Крейн продовжував складати музику для низки п'єс і мюзиклів в Англії між 1976 і 1977 роками, включаючи дві радіопередачі Пітера Гріна. Крейн знову об'єднався з Артуром Брауном, щоб зіграти на його альбомі Chisholm In My Bosom, і в 1979 році вони випустили альбом Faster Than the Speed of Light. Крейн і Браун також виконували б інтерпретацію «Green Door», одягнені в циліндри та хвости. Канн, Хаммонд і Джон Густафсон випустили два альбоми під назвою Hard Stuff між 1972 і 1973 роками. Hard Stuff закінчився, коли Кенн і Хаммонд отримали травми в автомобільній аварії. Згодом Канн замінив гітару в Thin Lizzy для туру Німеччиною в 1974 році, перш ніж піти з дороги, щоб писати музику для реклами та джинглів в Англії. У 1977 році він записав сольний альбом (The World's Not Big Enough) з учасниками Status Quo та Gillan, перш ніж дізнався, що його звукозаписна компанія не збирається його випускати. У 1979 році, змінивши своє ім'я на Джон Дю Канн, він отримав невеликий хіт із виконанням пісні «Don't Be a Dummy», використаної в рекламі джинсів Lee Cooper. У тому ж 1977 році Пол Хаммонд грав на барабанах із T.H.E., трьома п'єсами з Пітом Ньюнемом (Cockney Rebel/Window) на гітарі та вокалі та Майком Марчантом (Third Ear Band) на басі та вокалі. Сингл під назвою «Rudi» був випущений того року на B&C Records під ім'ям Pete Newnham, який став колекційним предметом. Ця пісня та два невидані треки, «Johnny the Snark» і «Play with Fire», тепер з'явилися на Bored Teenagers No. 5 від Detour Records.[10]

Період реформації (1980—1983)

Протягом 1980 року Крейн зв'язався з Дю Канном і після деякої дискусії прийняв початок реформування Atomic Rooster. Вони найняли сесійного барабанщика Престона Геймана та записали альбом разом із одним синглом 7/12" на EMI Records. Альбом, Atomic Rooster (1980), супроводжувався туром, але Гейман пішов у жовтні, а Пол Хаммонд повернувся до гри на барабанах після Ginger Baker Вони продовжили гастролі та випустили два сингли в 1981 та 1982 роках. Однак Дю Канн не зміг забронювати їхню останню хвилину на Reading Festival, тому Крейн і Хаммонд використали Міка Хоксворта (екс-Andromeda) як дублера. Пізніше Джон Маккой став бас-гітаристом за наполяганням Polydor Records, для якого вони випустили ще два сингли, «Play It Again» і «End of the Day», які привернули певну увагу в чарті Heavy metal, але мало в інших місцях, і незабаром після цього Polydor покинув гурт.

Коли Дю Канн пішов, Крейн зайнявся новою формою Atomic Rooster. Пол Хаммонд залишився і грав на барабанах для наступного альбому Headline News (1983), записаного наприкінці 1982 року. На альбомі грало кілька гітаристів, у тому числі Девід Гілмор з Pink Floyd, Берні Торм та Джон Мізароллі. Крейн додав вокал до альбому разом зі своєю дружиною на бек-вокалі. Тур Німеччиною та Італією включав Берні Торме на гітарі. Міцароллі кілька разів грав на гітарі у Великобританії.

Headline News був випущений у червні 1983 року і мав абсолютно відмінний звук від усього, що вони коли-небудь робили, включаючи електроніку та синтезатори. Альбом був повністю написаний Вінсентом Крейном, що змусило деяких сприймати його як сольний альбом Крейна.

Крейн знову розпустив Atomic Rooster наприкінці 1983 року. У 1984 році він продовжив роботу над проектом Katmandu разом із Peter Green, Реєм Дорсетом та Джеффом Віттакером, і вони записали альбом A Case for the Blues.

У 1985 році Крейн приєднався до Dexy's Midnight Runners, грав на фортепіано для їх альбому Don't Stand Me Down і двох синглів, один з яких став піснею для телесеріалу Brush Strokes.Dexy's Midnight Runners розпалися в 1987 році, і Крейн мав намір знову переформувати Atomic Rooster разом з Du Cann. Німецький тур був запланований на 1989 рік, але Крейн помер від передозування знеболювальних 14 лютого.[5] Дю Канн уклав угоду з Angel Air Records та керував випуском і перевиданням більшої частини його матеріалу та матеріалу Atomic Rooster, включаючи живі записи, компіляції, компіляції невиданий матеріал і перевидання альбому з додатковим матеріалом. Пол Хеммонд помер у 1992 році, а Дю Канн — у 2011 році.

Відродження та новий склад (2016–дотепер)

У 2016 році новий склад Atomic Rooster грав разом із дозволом на використання імені, запропонованого спочатку Стіву Болтону та Піту Френчу від вдови Крейна. Перший концерт був тихою розминкою в Клітеро, графство Ланкашир, 14 липня 2016 року. Склад: Піт Френч і Стів Болтон, клавішник Крістіан Медден, бас-гітарист Шуг Міллідж і барабанщик Бо Волш.[11]

У 2017 році Меддена змінив Адріан Готрі, а у вересні 2019 року було оголошено про відхід Френча через музичні розбіжності, але потім він вирішив продовжити роботу з групою.

У 2020 році Бо Волш покинув Atomic Rooster, і його замінив Пол Еверетт, барабанщик родом із Ліверпуля.[12]

Готрі замінив французький вокал. Пізніше того ж року гурт випустив сингл «No More» ч/б «Rebel Devil», який став першою новою музикою під назвою Atomic Rooster з 1983 року. Він продавався лише на концертах гурту.

28 липня 2025 року Atomic Rooster оголосили про вихід Circle the Sun, першого повноформатного студійного альбому гурту за 42 роки, який відбудеться 10 жовтня.[13] доступний на Cherry Red Records. Це включало треки «No More» і «Rebel Devil» із синглу 2024 року.

Учасники

Дискографія (з датами випуску у Великобританії)

Альбоми

Дата виходу Назва США США
[14] 		Австралія Австралія
[15] 		Велика Британія Велика Британія
[6] 		Канада Канада
1970 Atomic Roooster — — 49 —
Death Walks Behind You 90 13 12 44[16]
1971 In Hearing of Atomic Rooster 167 — 18 45[17]
1972 Made in England 149 42 — 60[18]
1973 Nice 'n' Greasy — — — —
1980 Atomic Rooster — — — —
1983 Headline News — — — —
2025 Circle the Sun — — — —

Концертні альбоми

  • BBC Radio 1 Live in Concert 1972 (1993)
  • Devil's Answer 1970–81 сеанси BBC Radio (1998)
  • Live and Raw 70/71 (2000)
  • Live in Germany 1983 (2000)
  • Live at the Marquee 1980 (2002)

Збірки

  • Assortment (1973)
  • Home to Roost (1977)
  • The Devil Hits Back (1989)
  • Space Cowboy (1991)
  • The Best of Atomic Rooster Volumes 1 & 2 (1992)
  • In Satan's Name: The Definitive Collection (1997)
  • The First 10 Explosive Years (1999)
  • Rarities (2000)
  • The First 10 Explosive Years Volume 2 (2001)
  • Heavy Soul (2001)
  • Close Your Eyes: A Collection 1965—1986 (2008; випущено під назвою Vincent Crane)
  • Homework (2008)[19]
  • Anthology 1969-81 (2009)

Бокс-сети

  • Resurrection (2001) — неліцензійні перевидання компакт-дисків Akarma перших трьох альбомів із 24-сторінковим ілюстрованим буклетом
  • Devil's Answer: The Singles Collection (2006) — перевидання перших шести британських синглів на 7» або окремих компакт-дисках

Сингли

Year Single Peak position
UK
[20] 		NLD[21]
1970 Friday the 13th — —
Tomorrow Night 11 —[a]
1971 Devil's Answer[22] 4 —[b]
1972 Stand by Me — —
Save Me [A] — —[c]
1973 Can't Find a Reason [B] — —
1974 Tell Your Story (Sing Your Song) [C] — —
1980 Do You Know Who's Looking for You? — —
1981 Play It Again — —
1982 End of the Day — —
1983 Land of Freedom — —

Примітки:

  1. ↑ перезаписаний, версія "Friday the 13th" з іншою назвою
  2. ↑ як "Crane/Farlow" [sic.]
  3. ↑ як "Vincent Crane's Atomic Rooster"

DVD-диски

  • Masters from the Vaults (2003)

Див. також

Коментарі

  1. ↑ "Tomorrow Night" не потрапила до голландського топ-30 синглів, але провела 2 тижні в чарті Single Tip, досягнувши 8-го місця.
  2. ↑ «Devil’s Answer» не потрапила до голландського топ-30 синглів, але провела 2 тижні в чарті Single Tip, досягнувши 6-го місця.
  3. ↑ "Save Me" не потрапила до голландського топ-30 синглів, але провела тиждень в чарті Single Tip, досягнувши 15-го місця.

Примітки

  1. ↑ Atomic Rooster. AllMusic.
  2. ↑ Talevski, 2006, p. 242.
  3. ↑ а б Talevski, 2006, p. 105.
  4. ↑ Larkin, Colin, ред. (2011). Atomic Rooster. Encyclopedia of Popular Music (вид. 5th). Omnibus Press. ISBN 978-0-85-712595-8. A dramatic musical shift towards blue-eyed soul won few new fans, however, and [Vincent] Crane finally dissolved the band in 1974.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Colin Larkin, ред. (1997). The Virgin Encyclopedia of Popular Music (вид. Concise). Virgin Books. с. 64. ISBN 1-85227-745-9.
  6. ↑ а б в г д Roberts, David (2006). British Hit Singles & Albums (вид. 19th). London: Guinness World Records Limited. с. 33. ISBN 1-904994-10-5.
  7. ↑ Deep Purple Tour Page : concert dates : tour diary. Purple.de.
  8. ↑ The Vinyl Hunters (23 червня 2024). Telling the Real and Tragic Story of Atomic Rooster w/ Barry "Mr Vertigo" Winton. Процитовано 22 січня 2026 — через YouTube.
  9. ↑ Photographic image of poster (PNG). Theoriginalglenbuxton.com. Процитовано 15 липня 2021.
  10. ↑ New Page 2. Boredteenagers.co.uk.
  11. ↑ About. Atomicroostermusic.com. Процитовано 29 серпня 2023.
  12. ↑ Press kit. Atomicroostermusic.com. Процитовано 29 серпня 2023.
  13. ↑ [News] Atomic Rooster to release their new studio album "Circle The Sun" on October 2025. Progrockjournal.com. 28 липня 2025. Процитовано 27 серпня 2025.
  14. ↑ Whitburn, Joel (1973). Top LPs, 1955–1972. Record Research. с. 13. Процитовано 10 липня 2025.
  15. ↑ Kent, David (1993). Australian Chart Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Chart Book. с. 21. ISBN 0-646-11917-6.
  16. ↑ RPM Top 100 Albums – October 2, 1971 (PDF). Collectionscanada.gc.ca.
  17. ↑ RPM Top 100 Albums – February 5, 1972 (PDF). Collectionscanada.gc.ca.
  18. ↑ RPM Top 100 Albums – October 1, 1972 (PDF). Collectionscanada.gc.ca.
  19. ↑ Atomic Rooster Songs, Albums, Reviews. AllMusic. Процитовано 17 лютого 2024.
  20. ↑ ATOMIC ROOSTER | full Official Chart History | Official Charts Company. Officialcharts.com. Процитовано 15 липня 2021.
  21. ↑ Discografie Atomic Rooster - dutchcharts.nl. dutchcharts.nl. Процитовано 30 грудня 2025.
  22. ↑ Devil's Answer. 21 липня 2021 — через YouTube.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).