Artomyces pyxidatus
| Artomyces pyxidatus | |
|---|---|
 | |
| Коротка назва | A. pyxidatus  |
| Наукова назва таксона | Artomyces pyxidatus Jülich, 1982[1] |
| Таксономічний ранг | вид |
| Батьківський таксон | Artomyces |
| Вернакулярна назва | 杯冠瑚菌[2], korunokyjka svícnovitá[3], kruunuhaarakas[4] і 囊盖密瑚菌[5] |
| Базіонім | C. pyxidatad[1] |
| Тип гіменію | smooth |
| Форма грибної шапки | без грибної шапкиd |
| Тип прикріплення гіменію | без прикріплення гіменіюd |
| Колір спорового порошку | білий |
| Екологічний тип гриба | сапротрофи |
| Їстівність | їстівні гриби[5] |
| Regional conservation status | NT і CR[6] |
| Отримані відзнаки | |
| Ареал таксона | Хайнань[5] |
 Artomyces pyxidatus у Вікісховищі | |
Artomyces pyxidatus — кораловий гриб, який зазвичай називають корончастим кораловим грибом або кораловим грибом із верхівками у формі корони. Його найхарактернішою ознакою є схожа на корону форма верхівок гілок. Видовий епітет pyxidatus означає «подібний до скриньки» й відсилає до цієї форми[7].
Опис
Тверді плодові тіла, схожі на корали, сягають 4–10 сантиметрів заввишки[8]. Забарвлення варіюється від кремового до світло-коричневого[9]. Гілки розташовані кільцями, утворюючи структури, схожі на корону[9]. Базидії та базидіоспори утворюються на поверхні гілок. Споровий відбиток білий[8].
Із рідкої культури цього гриба було отримано сесквітерпенові сполуки піксидатоли A–C, цуїколін E та омфадіол[10].
Схожі види
Дані ДНК і результати мікроскопічних досліджень свідчать, що цей вид тісно споріднений із представниками родів Russula та Lentinellus, а також із видом Auriscalpium vulgare[9]. Artomyces piperatus трапляється на західному узбережжі Північної Америки[8]. До інших подібних видів належать Clavulina avellanea, Clavulina cristata, Clavulina divaricata, Clavulina piperata та Clavulina taxophila[9]. Крім того, Ramaria stricta схожа на цей гриб, але не має верхівок у формі корони[8].
Поширення та середовище існування
У східній частині Північної Америки Artomyces pyxidatus росте на деревині, що розкладається, із червня до вересня[8]. Протягом вегетаційного періоду його можна зустріти по всій Північній Канаді. У Великій Британії цей гриб зареєстрували у 2011 році — майже через 116 років після попереднього достовірного повідомлення про його виявлення. Тоді зразок зібрав міколог Карлтон Ріал 20 жовтня 1886 року. Від 2011 року у Великій Британії було зафіксовано ще два випадки виявлення виду: у 2018 році Івонн Девідсон знайшла його в графстві Кент, а у 2021 році Камерон Амблер — у Східному Сассексі. У 2023 році гриб знову виявили в Кенті[11]. У Західній Європі він поширений, але трапляється нечасто. Також цей гриб широко зустрічається в соснових лісах північно-східної Індії, регіону, відомого як «вісім сестер Індії».
Використання
Хоча цей гриб зазвичай трапляється в невеликих кількостях[12], його вважають їстівним навіть у сирому вигляді[7], проте краще вживати його після приготування. Згідно з одним довідником, найкраще подавати його смаженим із нарізаною картоплею[13].
Примітки
- ↑ а б Index Fungorum
- ↑ Catalogue of Life in Taiwan — 2003.
- ↑ Nature Conservation Information Portal of Czechia — Agentura ochrany přírody a krajiny České republiky.
- ↑ Фінський інформаційний фонд з біорізноманіття — 2012.
- ↑ а б в (not translated to zh) 中国海南热带雨林国家公园食药用菌多样性, Diversity of edible and medicinal fungi from National Park of Hainan Tropical Rainforest, China // Mycosystema — 2025. — Т. 44, вип. 7. — С. 250091. — ISSN 1672-6472 — doi:10.13346/J.MYCOSYSTEMA.250091
- ↑ Червона книга Республіки Болгарії
- ↑ а б Henrici A, Mahler N (2012). Artomyces pyxidatus refound in Britain. Field Mycology. 14 (1): 31—32. doi:10.1016/j.fldmyc.2012.12.009.
- ↑ а б в г д Audubon (2023). Mushrooms of North America. Knopf. с. 129, 152. ISBN 978-0-593-31998-7.
- ↑ а б в г Trudell, Steve; Ammirati, Joe (2009). Mushrooms of the Pacific Northwest. Timber Press Field Guides (англ.). Portland, OR: Timber Press. с. 250—251. ISBN 978-0-88192-935-5.
- ↑ Zheng Y-B, Lu C-H, Zheng Z-H, Lin X-J, Su W-J, Shen Y-M (2008). New sesquiterpenes from edible fungus Clavicorona pyxidata. Helvetica Chimica Acta. 91 (11): 2174—80. doi:10.1002/hlca.200890235.
- ↑ Austin, Yvette (16 листопада 2023). Ecologist finds rare form of fungus in Kent. BBC News. BBC. Процитовано 16 листопада 2023.
- ↑ Miller Jr., Orson K.; Miller, Hope H. (2006). North American Mushrooms: A Field Guide to Edible and Inedible Fungi. Guilford, CN: FalconGuide. с. 346. ISBN 978-0-7627-3109-1.
- ↑ Meuninck, Jim (2017). Foraging Mushrooms Oregon: Finding, Identifying, and Preparing Edible Wild Mushrooms. Falcon Guides. с. 80. ISBN 978-1-4930-2669-2.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).