YaChudo

Araneagryllus

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Araneagryllus
Зображення
Наукова назва таксонаAraneagryllus Редагувати інформацію у Вікіданих
Таксономічний рангрід Редагувати інформацію у Вікіданих
Батьківський таксонсправжні цвіркуни Редагувати інформацію у Вікіданих

Araneagryllus — вимерлий монотипний рід цвіркунів підродини Phalangopsinae з єдиним видом Araneagryllus dylani. [1] Скам'янілість була знайдена в Домініканській Республіці з домініканських відкладень бурштину раннього міоцену бурдигальського періоду на острові Гаїті. [1] [2] Araneagryllus є першим цвіркуном Phalangopsinae, який був описаний на основі скам’янілостей. [1]

Рід відомий з одного 12,11 міліметра (0,477 дюйм) завдовжки жіночого екземпляру, голотип, який зараз зберігається в колекціях Американського музею природної історії в Нью-Йорку під номером «DR-12-32», і який вперше дослідив доктор Сем В. Хедс. [1] Доктор Хедс опублікував свій опис типу 2010 року в Зоологічному журналі Товариства Ліннея, том № 158. [1] Назва роду є поєднанням латинського aranea, що означає «павук», і gryllus, що означає «цвіркун» у зв’язку з загальною назвою підродини, до якої входить Araneagryllus. [1] Назва виду на честь Ділана Л. Хедса, сина доктора Хедса. [1] У самки спостерігається помітний розвиток білої «емульсії», що розвивається навколо ротових частин і на животі. [1]

Щиткоподібна переднеспинка Araneagryllus dylani має нерівномірно розташовані щетинки та помітні виступи вздовж центру та по краях. Ноги мають довжину з ділянками коротких і довгих щетинок та темний візерунок від плям на передньому сегменті до смужок на середньому сегменті. Метибія має два ряди з десятьма-дванадцятьма шипами, чотири субапікальні шпори та три верхівкові шпори, середня з яких значно довша за дві інші.[1] Обидва церци, суглоб однієї задньої ноги та яйцеклад неповні, їх було видалено під час формування та полірування бурштинового зразка. [1] Кладистичний аналіз поміщає Araneagryllus в кладу, що складається з Arachnopsita, Leptopedetes, Longuripes, Mayagryllus, Nemoricantor і Prolonguripes . Усі сім родів, серед інших ознак, мають подовжену середню верхівкову шпору. [1]

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).