Aqua vitae

Aqua vitae (лат. «вода життя») або aqua vita — архаїчна назва концентрованого водного розчину етанолу. Ці терміни можна також застосувати до слабкого етанолу без ректифікації. Використання терміна було широко поширене в середні віки та епоху Відродження, хоча його походження, ймовірно, є набагато давнішим. Цей латинський термін з'являється в широкому спектрі діалектних форм у всіх землях і народах, завойованих Стародавнім Римом. Термін є загальною назвою для всіх типів дистилятів і згодом став позначати конкретно дистиляти алкогольних напоїв (у першу чергу міцні).^[1]

Термін використав алхімік XIV століття Жан де Роктеяд, який вважав, що нещодавно відкрита на той час субстанція етанол є нетлінною та життєдайною «п'ятою сутністю» або квінтесенцією, і який ретельно вивчав її лікувальні властивості.^[2]

У XIV—XV столітті в Італії aqua vitae з'являється в продажу та використовується для приготування горілок та лікерів^[3]. На початку 16 століття в Шотландії монополію на виробництво віскі отримала Гільдія хірургів і цирульників Единбурга^[4], а потім парламент у 1579 заборонив виробництво aqua vitae селянам і особам незнатного походження, що призвело до періоду незаконного самогоноваріння і зростання популярності віскі, що з'явився на основі aqua vitae^[5].

Aqua vitae часто був етимологічним джерелом термінів, що застосовувалися до важливих місцевих дистильованих спиртних напоїв.^[6] Приклади включають віскі (від гельського uisce beatha), eau de vie у Франції, acquavite в Італії та akvavit у Скандинавії, okowita в Польщі, оковита в Україні, акавіта (akavita) в Білорусі та якавіта в південноросійських діалектах.

• Алхімія
• Аква фортіс
• Царська вода
• Історія етанолу
• Горілка