Anisoplia
| ?Anisoplia | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Підцарство: | Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Підклас: | Крилаті комахи (Pterygota) |
| Інфраклас: | Новокрилі (Neoptera) |
| Надряд: | Голометабола (Holometabola) |
| Ряд: | Твердокрилі (Coleoptera) |
| Родина: | Пластинчастовусі (Scarabaeidae) |
| Рід: | Anisoplia |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Anisoplia |
 EOL: | 3486463 |
 NCBI: | 190490 |
Ку́зьки (Anisoplia) — рід комах родини пластинчатовусих[1].
Довжина дорослої комахи — 9-11 мм[2]. Тіло овальне, опукле, зверху трохи сплощене, кінцівки міцні, потовщені. Забарвлення неяскраве, загалом чорне з бронзовим або зеленим відливом. Надкрила буро-жовті, червоно-бурі, чорні, жовті або бурі з чорним малюнком[3].
Цікаві факти
Один жук кузька хлібний (Anisoplia austriaca) з'їдає за життя 7-8 г. зерна, знищуючи 9-10 колосків. 64 кг (215 000 штук) жуків-кузьок здатні знищити врожай на гектарі ярої пшениці. Перші офіційні відомості про шкідливість хлібних жуків відносяться до 1794 р. У 1878 році харківське губернське земство витратило на боротьбу з хлібними жуками 200 000 рублів[4].
Види
- Anisoplia agricola (Poda, 1761)
- Anisoplia andreae (Baraud, 1991)
- Anisoplia aprica (Erichson, 1847)
- Anisoplia armeniaca (Kraatz, 1883)
- Anisoplia austriaca (Herbst, 1783)
- Anisoplia babylonica (Petrovitz, 1973)
- Anisoplia baetica (Erichson, 1847)
- Anisoplia brenskei (Reitter, 1889)
- Anisoplia bromicola (Germar, 1817)
- Anisoplia bulgarica (Apfelbeck, 1909)
- Anisoplia bureschi (Zacharieva-Stoilova, 1958)
- Anisoplia campicola (Ménétriès, 1832)
- Anisoplia depressa (Erichson, 1847)
- Anisoplia deserticola (Fischer von Waldheim, 1824)
- Anisoplia dispar (Erichson, 1847)
- Anisoplia erichsoni (Reitter, 1883)
- Anisoplia faldermanni (Reitter, 1883)
- Anisoplia ferruginipes (Pic, 1901)
- Anisoplia flavipennis (Brullé, 1832)
- Anisoplia hebes (Reitter, 1903)
- Anisoplia hebrothracica (Král, 1996)
- Anisoplia imitatrix (Apfelbeck, 1909)
- Anisoplia insolita (Baraud, 1991)
- Anisoplia lanuginosa (Erichson, 1847)
- Anisoplia lata (Erichson, 1847)
- Anisoplia monticola (Erichson, 1847)
- Anisoplia noahi (Petrovitz, 1973)
- Anisoplia parva (Kraatz, 1883)
- Anisoplia phoenissa (Zaitev, 1917)
- Anisoplia pubipennis (Blanchard, 1850)
- Anisoplia pumila (Marseul, 1878)
- Anisoplia remota Reitter, 1889
- Anisoplia sabatinellii (Baraud, 1991)
- Anisoplia signata (Faldermann, 1835)
- Anisoplia taocha (Zaitzev, 1917)
- Anisoplia tempestiva (Erichson, 1847)
- Anisoplia tenebralis (Burmeister, 1844)
- Anisoplia thessalica (Reitter, 1889)
- Anisoplia tritici (Burmeister, 1855)
- Anisoplia villosa (Goeze, 1777)
- Anisoplia zwickii (Fischer von Waldheim, 1824)
Примітки
- ↑ Zicha, Ondrej. BioLib: Biological library. www.biolib.cz. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Брем А Жизнь животных (рос.). ОЛМА Медиа Групп. ISBN 978-5-224-04422-1. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 19 квітня 2022.
- ↑ Medvedev, S. I. (Sergeĭ Ivanovich), 1899- (1960). Пластинчатоусые (Scarabaeidae) : podsem. Euchirinae, Dynastinae, Glaphyrinae, Trichiinae. Akademii︠a︡ nauk SSSR. OCLC 70715380. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
- ↑ Хлебные жуки | справочник Пестициды.ru. www.pesticidy.ru. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 26 липня 2020.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).