Андигена зеленодзьоба
| ?Андигена зеленодзьоба | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Дятлоподібні (Piciformes) |
| Родина: | Туканові (Ramphastidae) |
| Рід: | Андигена (Andigena) |
| Вид: | Андигена зеленодзьоба |
| Біноміальна назва | |
| Andigena cucullata (Gould, 1846) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Andigena cucullata |
 Віківиди: | Andigena cucullata |
 EOL: | 45512570 |
 ITIS: | 554299 |
 МСОП: | 22682061 |
 NCBI: | 240742 |
Андигена зеленодзьоба[2] (Andigena cucullata) — вид дятлоподібних птахів родини туканових (Ramphastidae).
Поширення
Вид поширений у вологих високогірних лісах в Андах від південно-східного Перу до центральної Болівії.[3] Трапляється на висоті від 2500 до 3300 метрів над рівнем моря.
Опис
Птах середнього розміру, завдовжки від 41 до 44 см. Шкіра навколо очей і потилиця мають кобальтово-синій колір; груди, горло і голова блакитні з сіруватим відтінком, чорнуваті у тімені; спина бура, крила зелені з чорнуватими кінчиками. Хвіст чорний з коричневими кінчиками та жовтою основою у верхній частині. Круп і підхвістя червоні. Ноги зеленувато-білуваті. Дзьоб лимонно-жовтий з чорною плямою біля основи щелепи і невеликою чорною плямою з кожного боку нижньої щелепи, стає зеленуватим до кінчика.
Спосіб життя
Харчується плодами і насінням. Також споживає комах, інших безхребетних деяких дрібних хребетних. Гніздиться в порожнині дерева.
Охоронний статус
Міжнародний союз охорони природи оцінив андигену зеленодзьобу як вид в найменшій загрозі (Least Concern). Хоча ареал виду обмежений і розмір популяції невідомий, вважається, що чисельність стабільна. Жодних безпосередніх загроз наразі не виявлено.[4] «Необхідні дані про гніздування та живлення, щоб мати основу для моніторингу».[5]
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Andigena cucullata: інформація на сайті МСОП (версія 2021.2) (англ.) 28 вересня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Jacamars, puffbirds, toucans, barbets & honeyguides « IOC World Bird List. www.worldbirdnames.org. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 18 листопада 2016.
- ↑ BirdLife International (2016). Hooded Mountain-toucan Andigena cucullata. IUCN Red List of Threatened Species. 2016 e.T22682061A92930101. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22682061A92930101.en. Процитовано 4 січня 2023.
- ↑ Short, L.L. (2020). Hooded Mountain-Toucan (Andigena cucullata), version 1.0. In Birds of the World (J. del Hoyo, A. Elliott, J. Sargatal, D. A. Christie, and E. de Juana, Editors). Cornell Lab of Ornithology, Ithaca, NY, USA. https://doi.org/10.2173/bow.homtou1.01 retrieved January 4, 2023
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).