YaChudo

Amanita verna

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Amanita verna

Біологічна класифікація
Царство:Гриби (Fungi)
Відділ:Базидієві (Basidiomycota)
Клас:Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок:Агарикальні (Agaricales)
Родина:Мухоморові (Amanitaceae)
Рід:Мухомор (Amanita)
Вид:Мухомор білий весняний
Біноміальна назва
Amanita verna
(Bull.) Lam. (1783)
Синоніми[1]
  • Agaricus bulbosus f. vernus Bull. (1780)
  • Agaricus vernus (Bull.) Bull. (1783)
  • Amanita virosa Secr. (1833)
  • Agaricus virosus var. vernus (Bull.) Fr. (1838)
  • Amanita phalloides var. verna (Bull.) Lanzi (1916)
  • Amanita verna var. grisea Massee (1922)
  • Amanitina verna (Bull.) E.-J.Gilbert (1941)
  • Amanita verna f. ellipticospora E.-J.Gilbert (1941)
  • Venenarius vernus (Bull.) Murrill (1948)
Посилання
Вікісховище:Amanita verna
EOL:1029752
NCBI:112270
MB:163667
IF:163667

Мухомор білий весняний[2] (лат. Amanita verna), відомий як гриб-дурник (англ. fool's mushroom) або весняний руйнівний ангел (англ. spring destroying angel; див. руйнівний ангел),[3] — смертельно отруйний базидіомікотовий гриб, один із багатьох у роді Мухомор (Amanita). Трапляється в Європі навесні; A. verna утворює мікоризу з різними листяними та хвойними деревами. Шапинка, ніжка та пластинки — усі білого кольору.

Таксономія

Amanita verna вперше згадав у науковій літературі 1780 року французький міколог Жан Бюяр як форму vernus гриба Agaricus bulbosus. Бюяр попереджав, що його легко сплутати з їстівною печерицею звичайною (Agaricus campestris), а серед засобів для тих, хто його з'їв, називав додавання «купоросного ефіру» у вино або товченого часнику в молоко.[4] Видова назва verna походить від латинського слова, що означає «весна». Через три роки Жан Батист Ламарк надав йому статусу окремого виду у своїй праці Encyclopédie Méthodique, Botanique.[5]

A. verna — близький родич A. phalloides (мухомора зеленого, англ. death cap); обидва види належать до підродини Phalloideae роду Amanita.

Опис

Гриб-дурник суцільно білий — аж до пластинок і ніжки.[6] Цей гриб, як і багато (але не всі) мухомори, має вольву. Ширина шапинки гриба-дурника становить 5–10 см, а висота — приблизно така сама.

Пластинки цього гриба вільні та білі, а вольва мішкоподібна й велика. Його кільце біле, плівчасте, а A. verna реагує жовтим забарвленням на 20-відсотковий розчин гідроксиду калію, на відміну від його родича Amanita phalloides var. alba, тоді як Amanita virosa дає оранжево-жовту реакцію. Спори гриба гладенькі та еліптичні.[7]

Поширення та місця існування

Гриб-дурник росте в європейських лісах і листяних лісах навесні, на що вказує й латинська назва гриба (Amanita verna, або весняний руйнівний ангел).[7]

На відміну від різних близьких отруйних мухоморів, цей гриб, як відомо, не трапляється в Північній Америці.

Токсичність

Будучи близьким до інших смертельно отруйних суцільно білих мухоморів, гриб-дурник є одним із найотруйніших грибів у світі. Так само як мухомор зелений, цей організм містить смертельну дозу альфа-аманітину, що спричиняє печінкову недостатність, якщо негайно не розпочати лікування. Хоча цей гриб (як і багато інших смертельно отруйних та їстівних грибів) також містить фалотоксини, вони не є токсичними для людини при вживанні всередину, оскільки погано всмоктуються.

Токсичність і симптоми отруєння цим грибом подібні до тих, що спричиняє мухомор зелений. Насправді аналізи методом високоефективної рідинної хроматографії показали, що концентрації альфа-аманітину та бета-аманітину в A. verna вищі, що потенційно робить його найотруйнішим видом роду Amanita.[8][9] Як і інші представники підродини Phalloideae, гриб-дурник був причиною низки тяжких або смертельних отруєнь.

Жодних негативних симптомів після вживання цього гриба немає протягом 6–24 годин. Першим симптомом є просто нездужання. Далі настають сильні спазми та діарея. На третій день ці симптоми вщухають перед остаточним початком симптомів у наступні дні, які включають ниркову та печінкову недостатність унаслідок дії аматоксинів. На цьому етапі потрібні радикальні заходи, як-от пересадка печінки, інакше потерпілий, імовірно, помре.[10]

Див. також

Примітки

  1. ↑ GSD Species Synonymy: Amanita verna (Bull.) Lam. Species Fungorum. CAB International. Процитовано 20 березня 2016.
  2. ↑ Косинська Зінаїда. У світ грибів із Зінаїдою Косинською. Книга 2. AGARICALES. Мухомори, парасолі, печериці. Київ: Арт Економі, 2019. 320 с.
  3. ↑ Standardized Common Names for Wild Species in Canada. National General Status Working Group. 2015.
  4. ↑ Bulliard JBF. (1780). Herbier de la France. Vol 1 (фр.). Т. 97—144. Paris, France: P.F. Didot. с. 97—144, plate 108.
  5. ↑ Lamarck J.-B. (1783). Encyclopédie méthodique. Botanique (фр.). Т. 1. Paris; Liège: Panckoucke; Plomteux. с. 113.
  6. ↑ This month's fungus is the death angel, Amanita bisporigera, Amanita virosa, and Amanita verna. Процитовано 27 грудня 2012.
  7. ↑ а б Takahashi, Hiroshi. Amanita verna (англ.) (яп.). Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 4 листопада 2009.
  8. ↑ Clinical importance of toxin concentration in Amanita verna mushroom.
  9. ↑ Amanita Section Phalloideae Species in the Mediterranean Basin: Destroying Angels Reviewed.
  10. ↑ Volk, Tom (1 вересня 1997). Tom Volk's Fungus of the Month for September 1997. University of Wisconsin. Процитовано 4 листопада 2009.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).