Amanita smithiana
| ?Amanita smithiana | |
|---|---|
 Amanita smithiana | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Гриби (Fungi) |
| Відділ: | Базидіомікотові гриби (Basidiomycota) |
| Клас: | Агарикоміцети (Agaricomycetes) |
| Порядок: | Агарикальні (Agaricales) |
| Родина: | Мухоморові (Amanitaceae) |
| Рід: | Amanita |
| Підрід: | Lepidella |
| Вид: | Amanita smithiana |
| Біноміальна назва | |
| Amanita smithiana Bas, 1969 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Amanita smithiana |
 EOL: | 6692113 |
 МСОП: | 198477559 |
 NCBI: | 1004520 |
| MB: | 308589 |
| IF: | 308589 |
Amanita smithiana (також відомий англійською як Smith's amanita)[2] — вид пластинчастого гриба, що росте на ґрунті в хвойних (Abies, Tsuga, Pseudotsuga) і листяних (Alnus, Quercus) лісах Тихоокеанського Північного Заходу Північної Америки. Плодоносить у серпні та вересні.
Опис
Капелюшок має діаметр 5–17 см, білий, вкритий лусочками із залишків загального покривала. Ніжка завдовжки 6–18 см і завтовшки 1–3,5 см, біла й так само вкрита лусочками, з кільцем.[3] Спори еліпсоїдні до видовжених, амілоїдні, розміром 11–12,5 на 7–8 мкм.[4]
Таксономія
Amanita smithiana був описаний нідерландським мікологом Корнелісом Басом 1969 року. Видовий епітет вшановує міколога Александра Г. Сміта, який 1941 року зібрав типові зразки у штаті Вашингтон.[4] Належить до підроду Lepidella.
Токсичність
Він є причиною отруєнь на Тихоокеанському Північному Заході, коли його помилково беруть за їстівний і затребуваний Tricholoma murrillianum (західний мацутаке). Спочатку він спричиняє шлунково-кишкові симптоми, що проявляються через 1–12 годин після вживання грибів,[5] а після затримки в 2–6 діб — гострий нефрит. Гемодіаліз, схоже, є ефективним лікуванням, і більшість пацієнтів відновлюють нормальну функцію нирок протягом кількох тижнів після вживання.[6]
Вважають, що токсичність A. smithiana зумовлена хлорокротилгліцином та аленовим норлейцином.[5]
Кілька подібних видів було пов'язано з подібними випадками отруєння: A. sphaerobulbosa, Saproamanita thiersii, A. proxima (Іспанія) та A. pseudoporphyria (Японія).[3]
Див. також
Примітки
- ↑ Siegel, N. (2021). Amanita smithiana. IUCN Red List of Threatened Species. 2021 e.T198477559A198489594. doi:10.2305/IUCN.UK.2021-2.RLTS.T198477559A198489594.en. Процитовано 21 квітня 2025.
- ↑ Standardized Common Names for Wild Species in Canada. National General Status Working Group. 2020.
- ↑ а б Tulloss RE. Amanita smithiana. Amanitaceae.org. Процитовано 6 травня 2014.
- ↑ а б Bas C. (1969). Morphology and subdivision of Amanita and a monograph of its section Lepidella. Persoonia. 5 (3): 285–579 (див. с. 418).
- ↑ а б Greenberg, Michael I. (2005). Greenberg's Text-atlas of Emergency Medicine. Lippincott Williams & Wilkins. с. 854. ISBN 978-0-7817-4586-4.
- ↑ Saviuc P, Danel V. (2006). New Syndromes in Mushroom Poisoning. Toxicological Reviews. 25 (3): 199—209. doi:10.2165/00139709-200625030-00004. PMID 17192123. S2CID 24320633.
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Amanita smithiana
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).