Гекончик панцирний
| ?Гекончик панцирний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Геконоподібні (Gekkota) |
| Родина: | Геконові (Gekkonidae) |
| Підродина: | Справжні гекони (Gekkoninae) |
| Рід: | Гекончик (Alsophylax) |
| Вид: | Гекончик панцирний |
| Біноміальна назва | |
| Alsophylax loricatus Strauch, 1887 | |
| Посилання | |
 Віківиди: | Alsophylax loricatus |
 EOL: | 795998 |
 ITIS: | 818120 |
 МСОП: | 47755582 |
Гекончик панцирний[1] (Alsophylax loricatus) — вид плазунів родини геконових (Gekkonidae). Один із 6 видів роду. Поширений у Центральній Азії. Занесений до Червоного списку МСОП[2][3].
Опис
Дрібний гекон. Загальна довжина сягає до 5 см. Голова і тулуб трохи сплющені. Тіло зверху вкрите дрібною лускою і тригранними горбинками, розташованими правильними довгастими та поперечними рядами на кшталт панцира; горбинки заходять на половину хвоста. Пальці прямі, їх кінцеві фаланги стиснуті з боків. Хвіст товстий, циліндричний, в останній чверті витончений. Хвостові сегменти зверху слабо або зовсім неясні. Знизу хвіст вкритий поздовжніми рядами пластинок, розташованих звичайно по два ряди на сегмент. Є анальні пори. Зіниця ока вертикальна, із зазубреними краями. Колір спини жовтуватий, помаранчевий або сіруватий, без візерунка. По боках хвоста тягнеться невиразна поздовжня смужка[2][4].
Поширення
Сучасний ареал виду розірваний на дві далеко стоячі одна від одної частини. Більша частина розташована у Ферганській долині в Узбекистані і Північному Таджикистані, менша – вздовж лівого берега Амудар'ї в Туркменістані[2][4].
Особливості біології
Віддає перевагу кам'янистим місцевостям. Живе здебільшого в останцевих горах, передгір'ях, напівпустелях, солончакових ділянках пустель і розвалинах. Вдень ховається та відпочиває серед каміння. Активний вночі, коли полює на комах, безхребетних, павукоподібних[4].
Вид належить до яйцекладних геконів. Зазвичай самиця гекончика відкладає до 2 яєць, кладок буває до двох за один сезон. Як й інші гекони, панцирний гекон має здатність при небезпеці відкидати хвоста.
Охорона
Чисельність популяції гекончика панцирного в межах ареалу низька і має тенденцію до скорочення. Тому вид занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: вразливий вид)[3]. Крім того, в різні роки він занесений до Червоних книг Узбекистану, Таджикистану і Туркменістану[2].
Систематика
Розірваний ареал гекончика панцирного сприяв утворенню двох підвидів:
- номінативний підвид Alsophylax loricatus loricatus поширений у Ферганській долині;
- гекончик панцирний Щербака Alsophylax loricatus szczerbaki мешкає на північному сході Туркменістану[2].
Джерела. Примітки
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 162.
- ↑ а б в г д Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34)
- ↑ а б Гекончик панцирний у Червоному списку МСОП
- ↑ а б в Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94)
Література
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоологический институт РАН, 2004. — 232 с. (с. 33—34). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 94)
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 91—92)
- Щербак Н. Н., Голубев М. Л. Гекконы фауны СССР и сопредельных стран. — К. : Наук. думка, 1986. — 232 с. (с. 65—72)
- Golubev, M. L., and T. Sattarov. On subspecies of Alsophylax loricatus Strauch, 1887 (Reptilia, Sauria, Gekkonidae) [in Russian]. Vestnik Zoologii. 1979. (5):18—24.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).