Парило високе
| Парило високе | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Рід: | Парило (Agrimonia) |
| Вид: | Парило високе (A. procera)
|
| Біноміальна назва | |
| Agrimonia procera | |
Парило високе, пари́ло запашне́, гладу́шник паху́чий, пари́ло паху́че[1][2] (Agrimonia procera) — вид трав'янистих рослин родини розові (Rosaceae), поширений у Європі.
Опис
Багаторічна кореневищна трава заввишки 40–150 см. Стебло довгошерсте, рифлене. Листки чергуються, черешкові, прилисткові. Немає базальної розетки. Листки майже однакового розміру, зазвичай довші, ніж міжвузля. Листова пластина периста, 3–7-пар. Листові сегменти ланцетні, великозубчасті, низ — рідко волосатий, з рясними залозистими волосками, від зеленого до сірувато-зеленого забарвлення. Малі листові сегменти сполучені з великими. Зім'яті листки мають потужний аромат[3].
Суцвіття — довгий колос, квіти запашні. Віночок радіально симетричний, жовтий, ≈10 мм шириною; пелюсток 5, часто зі щербатою верхівкою, довжиною 4–5 мм. Чашечка 5-часткова. Тичинок зазвичай 12. Маточок 2. Плід — яблуко з гачкуватими волосками, верхня частина слабо рифлена, ≈ довжиною 11 мм; найнижчі гачкуваті волоски спрямовані назад[3].
Поширення
Поширений у Європі[4][5]. Населяє широколистяні ліси, переліски, пасовища, луки[3].
В Україні зростає у світлих лісах, серед чагарників, на відкритих схилах — у західних районах, спорадично, в східних, зрідка, в південному Степу і Криму відсутній[2].
Галерея
-
стебло з волосками -
листок -
листок, низ -
квіти -
плоди -
ілюстрація
Джерела
- ↑ Agrimonia procera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 170. (рос.)(укр.)
- ↑ а б в NatureGate. Процитовано 17.11.2018. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 17.11.2018. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network (GRIN). Процитовано 17.11.2018. (англ.)
| Це незавершена стаття про трояндові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).