Салангана мінданайська
| ?Салангана мінданайська | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Серпокрильцеві (Apodidae) |
| Рід: | Бура салангана (Aerodramus) |
| Вид: | Салангана мінданайська |
| Біноміальна назва | |
| Aerodramus mearnsi (Oberholser, 1912) | |
| Синоніми | |
| Collocalia mearnsi | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Aerodramus mearnsi |
 Віківиди: | Aerodramus mearnsi |
 ITIS: | 554950 |
 МСОП: | 22686519 |
 NCBI: | 243318 |
Саланга́на мінданайська[2] (Aerodramus mearnsi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae)[3]. Ендемік Філіппін.
Опис
Довжина птаха становить 10-12 см. Верхня частина тіла рівномірно темно-коричнева, нижня частина тіла дещо світліша. Хвіст вирізаний. Дзьоб невеликий, дещо вигнутий. Загалом мінданайські салангани є схожими на сірих саланган, однак окрім більших розмірів, мінданайські салангани вирізняються також опереними лапами, меншим розрізом на хвості, білими кінчиками пер на надхвісті, а також меншим і більш вигнутим дзьобом.
В польоті птахи видають серії з 10-20 голосових сигналів, а також трискладові голосові сигнали, які звучать як «wi-ch-chew».
Поширення і екологія
Мінданайські салангани мешкають на островах Лусон, Міндоро, Палаван, Панай, Негрос, Себу, Бохоль, Каміґуїн і Мінданао. Вони живуть переважно в рівнинних і гірських тропічних лісах, на висоті від 700 до 1600 м над рівнем моря. Гніздяться в печерах. Живляться комахами, яких ловлять в польоті.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Aerodramus mearnsi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.
Джерела
- Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).