Акант (рослина)
| Акант | |
|---|---|
| |
| Acanthus montanus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Акантові (Acanthaceae) |
| Підродина: | Acanthoideae |
| Триба: | Acantheae |
| Рід: | Акант (Acanthus) L. |
| Види | |
| |
 Вікісховище: Acanthus
| |
Ака́нт чи аканф[1] (Acanthus; ст.-укр. борщъ италийский[2]) — рід трав'янистих рослин родини акантових. Включає 29 видів (за даними The Plant List станом на 2015 рік)[3]. Це великі рослини, примітні гарним листям.
Кулінарне значення
У 1781 році російський історик і етнограф Андрій Мейер писав, що в Україні збирають коріння і листя аканта (Acanthus sativus), квасять разом із червоним буряком і «варять свій борщ або бураки». В Росії тим часом вживали в їжу сире стебло цієї трави[4].
У культурі
Стилізоване листя аканта — поширений мотив у давньогрецькій та давньоримській архітектурі, особливо коринфського ордеру. Легенда стверджує, що коринфський ордер винайщов скульптор Каллімах, коли побачив, як листя аканта росте навколо кошика, поставленого на гробниці його доньки[5]. Мешканці Середземномор'я мали акант за символ довголіття та безсмертя[6].
У європейському середньовіччі акант асоціювався з терновим вінцем — символом страждань Христа і відзначав життя, біль, співчуття до ближнього і тому відзначався динамічністю побудови й натуралістичністю зображення[7].
Примітки
- ↑ СУМ-20. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 19 січня 2022. [Архівовано 2022-04-04 у Wayback Machine.]
- ↑ acanthus // Лексикон латинський Є. Славинецького: Лексикон словено-латинський Є. Славинецького та А. Корецького-Сатановського / Підгот. до вид. В. В. Німчук; відп. ред.: К. К. Цілуйко; АН Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. – Київ: Наукова думка, 1973. – С. 64. – 541 с.: табл. – (Пам'ятки української мови XVII ст. Серія науковоï літератури)
- ↑ Acanthus. The Plant List. Архів оригіналу за 4 вересня 2017. Процитовано 13 вересня 2015.
- ↑ Мейер А. Ботанической подробной словарь, или Травникъ [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Часть 1. — М.: В унив. тип., у Новикова, 1781. — С. 27. (рос. дореф.)
- ↑ Stewart, William (1998). Dictionary of Images and Symbols in Counselling (англ.). Jessica Kingsley Publishers. с. 19. ISBN 978-1-85302-351-4.
- ↑ Acanthus (Design). Artisan Antiques (англ.). Процитовано 4 липня 2026.
- ↑ Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К. : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. — 472 с. — ISBN 966-96284-0-7.
Див. також
Посилання
- Акант (Acanthus) [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Акантус // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Flora Europaea: Acanthus [Архівовано 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Зображення аканта (англ.)
- "Acanthus" [Архівовано 18 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Germplasm Resources Information Network (GRIN). Agricultural Research Service (ARS), United States Department of Agriculture (USDA). (англ.)
- "Acanthus L." [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Atlas of Living Australia. (англ.)
- Gregorius Knapiusz. Barßcz proſty, náski. Barßcz niemiecki, Rodzieniec, Acanthus [Архівовано 9 січня 2021 у Wayback Machine.] // Thesaurus polono-latino-graecus seu promptuarium lingua Latinae et Graece [...]. T.1. - 1621. s. 15. [Ґжегож Кнапський. Словник польсько-латинсько-грецький]. (лат.)
- Chisholm, Hugh, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (англ.) (вид. 11-те). Cambridge University Press.
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).