Коротконіжка мала
| ?Коротконіжка мала | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ящірки (Lacertilia) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Коротконіжка (Ablepharus) |
| Вид: | Коротконіжка мала |
| Біноміальна назва | |
| Ablepharus grayanus (Stoliczka, 1872) | |
| Синоніми | |
| Ablepharus pannonicus grayanus Blepharosteres grayanus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ablepharus grayanus |
 Віківиди: | Ablepharus grayanus |
 EOL: | 796096 |
 МСОП: | 47756048 |
Коротконіжка мала[1] (Ablepharus grayanus)[2] — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із 19 видів роду коротконіжок (Ablepharus), найменший його представник.[3] Поширений у Західній і Південній Азії. Мешканець передгір'їв та гір.
Етимологія
Українська назва роду пов'язана з відносно короткими і слаборозвиненими кінцівками ящірок.[1][4]
Вид названий на честь британського зоолога Джона Едварда Грея (1800—1875), охоронця зоології в Британському музеї в Лондоні з 1840 по 1874 рік.[2]
Назва на інших мовах: Minor Snake-eyed Skink (англ.; дослівно «малий зміїноокий сцинк»); малый гологлаз (рос.).[5][6]
Опис
Коротконіжка мала — найменший представник роду, довжиною тіла (L.) до 36 мм. Самиці трохи більші за самців, довжина їх тіла (тулуба з головою — L.) сягає 36 мм, самців — до 33 мм. Хвіст майже удвічі довший за тулуб, дуже ламкий, здатний до регенерації. Кінцівки відносно короткі, слаборозвинені, п'ятипалі. Внаслідок зростання верхньої й нижньої повік утворилась прозора оболонка. Зовнішній вушний отвір відсутній.[4][2][7][8]
Лускатий покрив
Тіло вкрите відносно великою, рибоподібною, гладенькою лускою. Навколо середини тулуба (Sq.) 18—19 лусок, звичайно 18. Черевних щитків у поздовжньому ряду в самців 39—44, у самиць — 43—45. Анальних щитків 2. Хвіст знизу вкритий одним поздовжнім рядом сильно розширених щитків. Голова вкрита симетричними парними і непарними щитками. Міжщелепний щиток широко стикається з лобно-носовим. Передлобні щитки розділені виступаючим кутом лобного щитка, який стикається з лобно-носовим. Лобно-тім'яний щиток 1. Носовий щиток напівроздільний. Надносові щитки відсутні. Міжтім'яний щиток великий. Верхньогубних щитків 7. Потиличних щитків 3 × 3.[4][2][7][8]
Забарвлення
Забарвлення верхньої частини тіла світло-оливкового або оливково-коричнюватого кольору з характерним металічним вилиском. Уздовж спини по двох середніх рядах луски тягнеться смуга оливкового або золотисто-оливкового кольору, облямована з кожного боку дрібними переривчастими рисками темно-бурого кольору, які на передній частині тіла можуть бути з'єднані в суцільні лінії.[4]
Поширення
Ареал охоплює Східний Іран, Південний Афганістан, Пакистан, Північно-Західну Індію.[4][2][5][9]
Коротконіжка мала є досить звичайним видом у Пакистані й рідкісним видом в інших частинах ареалу.[5]
Місця проживання
Населяють сухі, кам'янисті схили та прилеглі рівнини, порослі колючими подушкоподібними астрагалами та іншими ксерофітами, а також у більш вологих місцях, зокрема на луках та по берегах струмків і річок. Досить часто трапляються на освоєних землях, зокрема в оазах, садах, старих спорудах. Мешкають переважно в низькогір'ях, але можуть підніматись у гори до висоти 2000 м над рівнем моря.[4][5]
Особливості біології
Ведуть потаємний спосіб життя і на очі потрапляють рідко. Після зимівлі з'являються в квітні — на початку травня. У цей час вони активні в середині дня, з потеплінням трапляються протягом всього дня, На початку літа переходять на двопіковий (вранці і ввечері) тип активності. У середині й кінці літа, коли гірські схили сильно нагріваються і висихають, ящірки майже увесь час не виходять із схованок під камінням. Ухід на зимівлю відбувається, ймовірно, у жовтні — листопаді.[4][5]
Парування відбувається в травні — червні. У кінці травня — червні самиці відкладають 1—2 яйця. Через 2 місяці (у серпні — вересні) з яєць вилуплюються дитинчата, довжиною тіла (L.) 13—16 мм. Статева зрілість настає навесні другого року життя.[4][5]
Живляться переважно комахами та їхніми личинками, а також іншими дрібними безхребетними.[4]
Охорона
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно з Червоним списком МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид».[5]
Певну загрозу для виду становить деградація природних біотопів, хоча ящірка поширена також серед трансформованих ландшафтів.[5]
Коротконіжка мала охороняється як елемент біорізноманіття кількох природоохоронних територій, розташованих у межах ареалу виду.[5]
Джерела. Примітки
- ↑ а б Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 164.
- ↑ а б в г д The Reptile Database: Ablepharus grayanus
- ↑ The Reptile Database: Ablepharus
- ↑ а б в г д е ж и к Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 109–119)
- ↑ а б в г д е ж и к Ablepharus grayanus в Червоному списку МСОП
- ↑ Пятиязычный словарь названий животных. Амфибии и рептилии. Латинский-русский-английский-немецкий-французский / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С., Орлов Н. Л. — М. : Рус. яз., 1988. — 560 с. (с. 232)
- ↑ а б Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 154—155, 351)
- ↑ а б Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 71)
- ↑ RepFocus: Ablepharus
Література
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 71). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 139—140).
- Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 109–119)
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 151)
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).