Коротконіжка пустельна
| ?Коротконіжка пустельна | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ящірки (Lacertilia) |
| Родина: | Сцинкові (Scincidae) |
| Рід: | Коротконіжка (Ablepharus) |
| Вид: | Коротконіжка пустельна |
| Біноміальна назва | |
| Ablepharus deserti Strauch, 1868 | |
Ареал | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
| Ablepharus deserti | |
| Ablepharus deserti | |
| 796098 | |
| 1181734 | |
| 178546 | |
| 2867967 | |
Коротконіжка пустельна[2] (Ablepharus deserti)[3] — вид ящірок родини сцинкових (Scincidae). Один із 19 видів роду[4]. Поширений у Центральній Азії. Мешканець аридних передгір'їв та гір.
Опис
Загальна довжина тіла (разом з хвостом) від 5 до 12 см, вага при цьому сягає 2–5 г. У цієї ящірки лише 2 лобно-тім'яних щитка. Око оточено зернистими лусочками, у нижній частині луска відсутня. Окремі повіки відсутні. Зверху колір сірувато-оливковий або світло-бурий. На спині у нього можуть бути присутніми темні переривчасті смужки. Від ніздрі через око й далі по боках тулуба тягнуться темно-бурі смуги.
Поширення
Мешкає на півдні Казахстану, у Киргизстані, Узбекистані, на півночі Таджикистану, на сході Туркменістану, Північно-Західному Китаї[3][5].
Спосіб життя
Активний вдень. Полюбляє сухий, глинястий, піщаний ґрунти, мешкає на рівнинах та у горах. Часто зустрічається у заростях фісташки, глоду, арчі. Живиться комахами.
На зимівлю йде у жовтні — листопаді, з зимівлі зазвичай виходить у квітні — березні. Парування відбувається у квітні — на початку травня. Робить декілька кладок за сезон. Всього відкладається 3–6 яєць довжиною яєць — 0,8–0,9 см. Молоді тварини мають довжину 1,5–2 см.
Охорона
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид»[5].
Примітки
- ↑ Anderson, S., Milto, K., Shestopal, A., Dujsebayeva, T., Nuridjanov, D., Golynsky, E., Borkin, L., Sattorov, T. & Shi, L. (2019). Ablepharus deserti. IUCN Red List of Threatened Species (англ.). 2019: e.T178546A128857850. doi:10.2305/IUCN.UK.2019-3.RLTS.T178546A128857850.en. Процитовано 16 жовтня 2025.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 164.
- ↑ а б The Reptile Database: Ablepharus deserti
- ↑ The Reptile Database: Ablepharus
- ↑ а б Ablepharus deserti в Червоному списку МСОП
Література
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 72). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР / Под ред. А. Г. Банникова. — М. : Мысль, 1971. — 303 с. (с. 140—141).
- Брушко З. К. Ящерицы пустынь Казахстана. — Алматы: Конжык, 1995. — 231 с. (с. 194—199). — ISBN 5-7667-3312-7
- Еремченко В. К., Щербак Н. Н. Аблефаридные ящерицы фауны СССР и сопредельных стран. — Фрунзе : Илым, 1986. — 172 с. (с. 86–109)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 299—300). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 159—160, 355)
- Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. — 145 с. (с. 90—91).
- Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 136—145)
- Яковлева И. Д. Пресмыкающиеся Киргизии. — Фрунзе : Илим, 1964. — 272 с. (с. 85—91)
- Strauch, 1868 : Über die Arten der Eidechsengattung Ablepharus. Bulletin de l'Académie Impérial des Sciences, vol. 12, p. 359–371.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).