YaChudo

A23a

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

A23a
63°01′30″ пд. ш. 51°31′34″ зх. д. / 63.025° пд. ш. 51.526° зх. д.
Дата створення / заснування1986 Редагувати інформацію у Вікіданих
Зображення
Місце розташуванняТечія Західних вітрів Редагувати інформацію у Вікіданих
У межах природно-географічного об'єктаМоре Ведделла Редагувати інформацію у Вікіданих
ОрендарДружна-1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Товщина400 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Площа3900 км², 4366 км², 2730 км² і 2510 км² Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: A23a у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

A23a — великий айсберг, що відколовся від шельфового льодовика Фільхнера у Західній Антарктиді в 1986 році. Припинив своє існування навесні 2026 року.

Історія

На айсбергу, поки він не відколовся, розташовувалася радянська дослідницька база «Дружна-1»[1]. У 1987 році було розпочато рятувальну операцію, у результаті якої базу перенесли та перейменували на «Дружну-3».

Тривалі роки айсберг A23a залишався зчепленим із морським дном, але у 2020 році він почав рух. На той час його площа становила трохи менше 4 тис. км², що зробило його одним із найбільших айсбергів у світі. При цьому його розміри тимчасово перевершували А-76[1][2].

У листопаді 2023 року було помічено, що A23a відірвався від дна і розпочав рух повз північний край Антарктичного півострова, прямуючи у бік Південного океану[3]. На 2023 рік айсберг був найбільшим у світі[4][5].

Станом на 2023 рік A23a лишався найбільшим айсбергом у світі, його площа становила близько 3,1 тис. км²[6].

У 2025 році, згідно зі спостереженнями вчених, айсберг A23a продовжив розколюватися на менші шматки і, ймовірно, мав повністю зруйнуватися до кінця сезону[7].

Навесні 2026 року айсберг A23a припинив своє існування в Південному океані. За даними Арктичного і антарктичного науково-дослідного інституту (ААНДІ), у грудні від A23a відкололися декілька великих фрагментів площею від 60 до 300 км², після чого айсберг почав стрімко руйнуватися і втратив статус найбільшого у світі. Навесні 2026 року льодова маса айсберга остаточно розпалася на численні дрібні частини, втративши близько 99 % своєї початкової площі. Якщо ще в січні 2026 року його площа становила близько 1300 км², то до квітня вона скоротилася до менш ніж 50 км². За три місяці 2026 року рештки айсберга здолали близько 1000 км, перетнули межу між Південним і Атлантичним океанами та досягли району 49° пд. ш. Дослідники Антарктики зазначають, що історія A23a дала цінну інформацію про поведінку льодовиків, вплив океанічних течій і зміни клімату в полярних регіонах[8].

Рух A23a поблизу острова Жуанвіль в Антарктиді (2023)
Порівняння A23a у 1986 і 2026

Примітки

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).