YaChudo

5-та окрема важка механізована бригада (Україна)

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 5-та бригада.
5-та окрема важка механізована бригада
(з 12.2024)
5-та окрема танкова бригада
(2016—2024)
Нарукавний знак бригади
Засновано2016
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Механізовані війська
У складі
 9 АК
Війни/битви

Російське вторгнення в Україну

Нагороди
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Вебсайт5ovmbr.army
Командування
Поточний
командувач		підполковник Габінет Руслан Олександрович
Медіафайли на Вікісховищі

5 окрема важка механізована бригада (5 ОВМБр) — військове з'єднання механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних сил України.

Бригада створена в 2016 році в складі Корпусу резерву як кадроване з'єднання під назвою 5 окрема танкова бригада (5 ОТБр). 2023 року, після повномасштабного вторгнення, розгорнута, і пройшла навчання у Німеччині. Наприкінці 2024 року переформована на важку механізовану.

Історія

Наприкінці березня — на початку квітня 2016 року, разом із 15-ю механізованою бригадою, 5 танкова бригада брала участь у військових навчаннях у Херсонській області. У навчаннях удосконалювались елементи плану оборони Херсонської області з урахуванням того факту, що військово-політичне керівництво Російської Федерації з високою ймовірністю не відмовилось від намірів прокласти сухопутний коридор з території РФ до окупованого Криму. 5 ОТБр мала виконувати завдання в районах поруч з адміністративним кордоном України та окупованим півостровом[1].

У квітні 2017 року були проведені бригадні тактичні навчання з бойовою стрільбою 5 ОТБр на Чернігівщині. У ході проведення навчання вдень і вночі підрозділи відпрацювали тактичні та вогневі завдання з ураження противника в різних видах бою. Окрім штатних підрозділів бригади до участі в навчанні були задіяні також сили та засоби від частин Повітряних сил Збройних сил України, Сил спеціальних операцій, армійської авіації та Державної прикордонної служби України[2].

У серпні — вересні 2018 року тривало 45-денне бойове злагодження 5-ї танкової бригади Корпусу резерву. На той час вона була на 90 % укомплектована військовослужбовцями оперативного резерву другої черги. Особовий склад бригади пройшов відповідну фахову підготовку в навчальних центрах. На початку вересня відбувалося злагодження підрозділів бригади на рівні рот (батарей). 12 вересня відбулися бригадні навчання[3][4][5].

За даними видання Forbes 5 ОТБр фактично не існувала до осені 2023 року. На кінець 2023 року вона тренувалася в Німеччині й отримала на озброєння словенські танки M-55S та німецькі Leopard 1A5[6].

З вересня 2023 року один з підрозділів 5-ї окремої танкової бригади був переміщений на Схід України з метою виконання бойових завдань на Донецькому та Запорізькому напрямках. З січня 2024 року завершив підготовку та, виконавши завдання зі злагодження, стрілецький батальйон бригади був залучений до виконання бойових завдань на Запорізькому напрямку в районі населеного пункту Роботине Оріхівського району.

Отримання бойового прапору командиром бригади

З серпня 2024 року підрозділи бригади мужньо виконують бойові завдання зі стримування ворога на Курахівському (Покровському) напрямі Донецької області.

Наприкінці 2024 року 5 ОТБр переформована на 5-ту окрему важку механізовану бригаду[7]. 24 серпня 2025 року бригада отримала Бойовий Прапор: Володимир Зеленський вручив його командиру 5 ОВМБр, підполковнику Руслану Габінету[8].

15 липня 2026 року, з метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, бригаду відзначено почесною відзнакою «За мужність та відвагу»[9].

Структура

  • 1-й танковий батальйон[10]
  • 2-й танковий батальйон[11]
  • 1-й механізований батальйон[12]
  • 2-й механізований батальйон
  • стрілецький батальйон
  • артилерійський дивізіон[12]
  • батальйон безпілотних систем «Чорна стріла»[13]
  • підрозділ дронів-бомбардувальників «Морок»[14]
  • розвідувальна рота[12]
  • зенітний ракетно-артилерійський дивізіон[15]
  • підрозділи технічного забезпечення та тилу[12]

Командування

Озброєння

Основні бойові танки

Самохідні артилерійські установки

Реактивні системи залпового вогню

Спеціальна техніка

БпЛА-бомбардувальники

БпЛА-перехоплювачі

Символіка

На емблемі бригади, яка затверджена 7 лютого 2024 р., в чорному полі зображено золоту латну лицарську рукавицю, за якою перехрещено два списи вістрями вгору з червоними двохвостими хоругвами, на яких розміщено золоті хрести з потрійними розгалуженнями на кінцях. Лицарська рукавиця та списи вказують на спадкоємність танкових військ від важкої лицарської кінноти. Наявні в бригадній емблемі хрести уживано в козацькій геральдиці впродовж XVII—XVIII ст., зокрема, він є на печатці Гадяцького замку від 1756 року[26].

Втрати

2024

  • 7 червня 2024 - Пузиренко Юхим Олександрович (Бахмач), 56 років, майор[27].
  • 15 серпня 2024 - Литвиненко Вадим Олександрович (Городня), 40 років, солдат[27].
  • 10 вересня 2024 — Шумало Юрій. 21.09.1988, м. Львів[28].
  • 13 вересня 2024 — Микола Осідач, 1974 р.н. Загинув у селі Георгіївка Волноваського району Донецької області[29].
  • 1 жовтня 2024 - Лукаш Роман Іванович (Воловиця, Комарівська громада), 48 років, солдат[27]
  • 20 жовтня 2024 - Демиденко Євгеній Олександрович (Сосниця), 50 років, старший солдат[27]
  • 21 грудня 2024 - Брацлавський Михайло, 41 рік. Загинув поблизу Покровського району.[джерело?]
  • 28 грудня 2024 — Олійник Олександр Васильович, 1998 року народження. Загинув під час виконання військового обов’язку в районі населеного пункту Старі Терни Покровського району Донецької області внаслідок ударів ворожих дронів та артилерійських обстрілів[30].
  • 31 грудня 2024 — Саманчук Андрій Ярославович («Говерла»). 1997, с. Спас. Поранений у вересні 2024 року біля с. Максимільянівка. Помер в лікарні в Києві[31][32].

2025

  • 9 січня 2025 — Фестрига Віталій, Коломия. Старший солдат. Загинув на Донеччині[33].
  • 18 січня 2025 - Сергій Яцук, 41 рік. Загинув поблизу села Шевченко Волноваського району Донецької області[34].
  • 23 січня 2025 — Орест Войтович. Мобілізований 8 листопада 2024 року. Загинув в районі селища Андріївка Волноваського району[35].
  • 2 лютого 2025 — Тарасенко Олександр, 15.07.1987 р.н. м. Суми. Молодший сержант[36].
  • 5 лютого 2025 — Стець Юрій. 18.06.1973, м. Львів[37].
  • 5 лютого 2025 — Лосик Михайло. 12.03.1975, с. Михайлевичі[37].
  • 15 березня 2025 — Андрій Приймак, 42 роки. Командир зенітно-ракетного відділення роти вогневої підтримки. Понад рік вважався зниклим безвісти. Нещодавно його тіло було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи. Загинув поблизу населеного пункту Андріївка Волноваського району Донецької області[38].
  • 15 березня 2025 - Олександр Бортник, 42 роки. Мобілізований восени 2024 року. Загинув поблизу села Андріївка Волноваського району Донецької області[39].
  • 17 березня 2025 — Ігор Гачак,загинув під час бойових дій проти ворога в районі с. Андріївка на Донеччині. Похований 22 березня 2025 року в рідному місті Жидачів.[джерело?]
  • 25 квітня 2025 — Савченко Олександр Олександрович 27.01.1994, м. Черкаси. Загинув у Новооленівці Донецької області. Кулеметник військової частини А4594. Смерть пов'язана з захистом Батьківщини та виконанням службових обов'язків.[джерело?]
  • 3 травня 2025 — Охріменко Григорій Вікторович (Степанівка, Менська громада), 36 років, солдат[40].
  • 9 травня 2025 - Юрій Олексійович Грабович. Учасник АТО у 2015-2016 роках. Загинув поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області[41].
  • 12 червня 2025 — Руслан Бондар. Мобілізований у жовтні 2024 року. Загинув біля села Олексіївка Волноваського району на Донеччині[42].
  • 4 серпня 2025 — Костащук Ілля. Солдат, з м. Чернівці. Загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання[43].
  • 7 серпня 2025 — Ігор Паранкевич, 25.02.1970. Мобілізований у 2025 році. Загинув на Донецькому напрямку.[джерело?]
  • 15 серпня 2025 — Степан Сапса, 19.10.1970. Мобілізований у 2024 році. Загинув на Донецькому напрямку.[джерело?]
  • 11 листопада 2025 — Ходаківський Олександр Миколайович, водій автомобільного відділення комендантської роти. Мобілізований 15 червня 2024 року. Помер у Київській міській лікарні[44].

2026

  • 14 вересня 2026 - Калініченко Олексій Миколайович, старший лейтенант, начальник зв’язку – начальник групи зв’язку та кібербезпеки штабу 2-го механізованого батальйону. Помер в госпіталі внаслідок поранення, отриманого 9 вересня 2026 року під час ворожого удару FPV-дрона[45].

Примітки

  1. ↑ Масштабні військові навчання відбулись на Херсонщині. www.unn.com.ua. Українські національні новини. 4 квітня 2016. Архів оригіналу за 29 жовтня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.
  2. ↑ На Чернігівщині стріляли танки (Фото) – ЧЕline. ЧЕline (рос.). 29 квітня 2017. Архів оригіналу за 3 травня 2017. Процитовано 30 квітня 2017.
  3. ↑ В Україні сформовано нову танкову бригаду. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 2 вересня 2018. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  4. ↑ Танкова бригада резерву укомплектована танками Т-72. www.ukrmilitary.com. Ukrainian Military Pages. 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  5. ↑ Танкісти корпусу резерву завершили бойове злагодження. mil.in.ua. Український мілітарний портал. 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  6. ↑ а б Axe, David (15 грудня 2023). Ukraine Has Formed A New Tank Brigade. And We Finally Know What Tanks It's Getting. Форбс. Архів оригіналу за 15 грудня 2023. Процитовано 17 вересня 2024. (англ.)
  7. ↑ Кліщук, Людмила (31 грудня 2024). 5 отбр переформатована в 5-ту окрему важку механізовану бригаду. Новинарня. Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  8. ↑ У День Незалежності України 5 окрема важка механізована бригада отримала найвищу військову святиню — Бойовий Прапор. facebook.com. Оперативне командування "Схід". 24 серпня 2025.
  9. ↑ Указ Президента України № 609/2026 від 15 липня 2026 року "Про відзначення почесною відзнакою «За мужність та відвагу»"
  10. ↑ Танк «Херсон» нищить ворога на Донеччині: екіпаж випалив позиції окупантів під Покровськом
  11. ↑ [1]
  12. ↑ а б в г д е Вакансії: 5 окрема важка механізована бригада. lfrecruiting.mil.gov.ua. Процитовано 7 серпня 2025.
  13. ↑ [2]
  14. ↑ Хто до нас з міною прийде… — дрон допоміг помітити окупанта, який мінував наш окоп
  15. ↑ [3]
  16. ↑ Контакти військової частини для листування - запит до: Міністерство оборони України. Доступ до правди (укр.). 22 липня 2024. Архів оригіналу за 14 січня 2025. Процитовано 11 січня 2025.
  17. ↑ Призначено нового командира 5 ОВМБр. «Корреспондент». 6 січня 2025. Архів оригіналу за 8 січня 2025. Процитовано 8 січня 2025.
  18. ↑ Волошка, Лариса (6 січня 2025). Руслан Габінет “Граніт” став командиром 5-ї окремої важкої механізованої бригади. Новинарня. Архів оригіналу за 25 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025.
  19. ↑ Team, SOFREP News (23 квітня 2022). Slovenia Sending Tanks to Ukraine, Ukrainian Tank Brigades on the Roll. SOFREP (амер.). Процитовано 2 червня 2026.
  20. ↑ Axe, David (8 березня 2024). The 5th Tank Is Ukraine's New Hybrid Brigade, With German And Slovenian Tanks Armed With The Same British Gun. Форбс. Архів оригіналу за 27 травня 2024. Процитовано 17 вересня 2024. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка) (англ.)
  21. ↑ а б в Axe, David. Ukraine Has Mobilized Its Tank Reserves. They’re Already On The Attack. Forbes (англ.). Процитовано 2 червня 2026.
  22. ↑ Танкову бригаду України оснастили мостоукладачами M60 AVLB. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 27 січня 2024. Процитовано 27 січня 2024.
  23. ↑ 5 ОВМБр отримала партію БМП з модулем «Парус»
  24. ↑ 1 центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ. 1 центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ (англ.). Процитовано 2 червня 2026.
  25. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2 червня 2026.
  26. ↑ Однороженко О., Поцелуйко В., Руденко О., Шереметьєв О. In hoc signo vinces. Історія підрозділів сухопутних військ збройних сил України в знаках і символах / Олег Однороженко, Валерій Поцелуйко, Олексій Руденко, Олексій Шереметьєв; передмови О. С. Сирського, О. О. Павлюка, М. В. Драпатого; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. — Харків: Фоліо, 2025. — С. 325—326. — ISBN 978-617-8550-52-3.
  27. ↑ а б в г Книга пам'яті.
  28. ↑ Завтра Львів попрощається з чотирма захисниками України. Львівська міська рада. 19 вересня 2024. Архів оригіналу за 19 вересня 2024. Процитовано 19 вересня 2024.
  29. ↑ Микола Романович Осідач – Герої професійно-технічної освіти Львівщини (укр.). Процитовано 21 листопада 2025.
  30. ↑ Ковалишена, Юлія (25 січня 2026). Полеглі герої Вінниччини: за тиждень стало відомо про загибель 34 оборонців. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 7 березня 2026.
  31. ↑ Жук, Юлія (2 січня 2025). У лікарні в Києві помер військовий з Івано-Франківщини Андрій Саманчук. Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 5 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025. {{cite web}}: Недійсний |мертвий-url=dead (довідка)
  32. ↑ Позивний "Говерла": сьогодні Коломийщина прощається із бійцем танкової бригади Андрієм Семанчуком - PRAVDA.IF.UA: Новини твого міста.
  33. ↑ Каразуб, Ірина (11 січня 2025). На війні загинули військові з Франківщини Віталій Фестрига та Микола Лакус. Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 12 січня 2025. Процитовано 12 січня 2025.
  34. ↑ Бараболя, Андрій Коник, Юлія (23 серпня 2026). Полеглі Герої із Вінниччини: стало відомо про загибель 33 оборонців. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 5 вересня 2026.
  35. ↑ Орест Павлович Войтович – Герої професійно-технічної освіти Львівщини (укр.). Процитовано 9 грудня 2025.
  36. ↑ Сумчанин Олександр Тарасенко повернувся додому на щиті
  37. ↑ а б 14 лютого Львів попрощається із захисниками Юрієм Стецем та Михайлом Лосиком. Львівська міська рада. 13 лютого 2025. Архів оригіналу за 21 лютого 2025.
  38. ↑ Новини Львів.
  39. ↑ Коник, Андрій (18 жовтня 2026). Полеглі герої із Вінниччини: за тиждень стало відомо про загибель 18 оборонців. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 22 жовтня 2026.
  40. ↑ Книга пам'яті.
  41. ↑ Бараболя, Андрій Коник, Юлія (23 серпня 2026). Полеглі Герої із Вінниччини: стало відомо про загибель 33 оборонців. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 5 вересня 2026.
  42. ↑ Бондарєв, Віталій (31 травня 2026). Полеглі герої з Вінниччини: за тиждень стало відомо про загибель 26 захисників. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 2 червня 2026.
  43. ↑ Штефанич, Надія (16 серпня 2025). В області прощаються з полеглими військовими Костащуком та Чупруном. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 19 жовтня 2025.
  44. ↑ Книга пм'яті «Наші Герої» Славутської громади ⋆ Офіційний сайт міста Славута. Офіційний сайт міста Славута (укр.). Процитовано 18 грудня 2025.
  45. ↑ За останній тиждень стало відомо про загибель 19 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавщиною. Інтернет-видання «Полтавщина» (укр.). 21 вересня 2026. Процитовано 3 жовтня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).