YaChudo

474640 Аліканто

Переглядів: 0. Оновлено 29.10.2026.

474640 Аліканто
Названо на честьAlicantod[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Показник кольору0,9 ± 0,085 Редагувати інформацію у Вікіданих
Першовідкривач або винахідникAndrew C. Beckerd Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття (винаходу)6 листопада 2004[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце астрономічного відкриттяМіжамериканська обсерваторія Серро Тололо[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Група астероїдівтранснептуновий об'єкт[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батьківське небесне тілоСонце Редагувати інформацію у Вікіданих
Апоцентр646,18265430273 ± 1,9429 астрономічна одиниця[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перицентр47,36772503538 ± 0,0032346 астрономічна одиниця[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перицентра5,7 радіан і 327,26805489212 ± 0,0028602 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ексцентриситет орбіти0,8504 і 0,863405092271 ± 0,0004013900000001[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нахил орбіти25,52 ± 0,01 ° і 25,499880138999 ± 0,00018995 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Період обертання2 358 687,7623225 ± 10 638 доба[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика піввісь орбіти346,77518966906 ± 1,0427 астрономічна одиниця[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Довгота висхідного вузла1,2 радіан і 66,039617901809 ± 0,00026203 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Середня аномалія6,3 радіан і 0,894376405123 ± 0,0040749 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Видима зоряна величина23,3 Редагувати інформацію у Вікіданих
Абсолютна зоряна величина6,4 і 6,46[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Альбедо0,04 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діаметр314 км[3] і 130 ± 300 км[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Астрономічний символ Редагувати інформацію у Вікіданих
Діаграма орбіти Редагувати інформацію у Вікіданих
Епоха21 листопада 2025 рокуd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діаграма порівняння розмірів Редагувати інформацію у Вікіданих
Time of periapsis2 455 140,6258842 ± 0,7055500001 Юліанський день[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тимчасове позначення2004 VN112[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: 474640 Аліканто у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

474640 Аліканто (тимчасове позначення 2004 VN112) — відокремлений екстремальний транснептуновий об'єкт[6]. Його відкрив 6 листопада 2004 року американський астроном Ендрю Беккер у Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо в Чилі[7]. Об'єкт ніколи не наближається до Сонця ближче ніж на 47 а. о. (біля зовнішнього краю головного поясу Койпера) і в середньому перебуває на відстані понад 300 а. о. від Сонця. Великий ексцентриситет його орбіти переконливо свідчить, що на свою нинішню орбіту він перейшов унаслідок якихось гравітаційних збурень, але оскільки він, як і всі відокремлені об'єкти, перебуває поза межами поточного гравітаційного впливу Нептуна, поки що не вдається пояснити, як саме він опинився на такій орбіті. Астероїд названо на честь Аліканто — нічного птаха з чилійської міфології.

Відкриття й орбіта

Орбіта Аліканто, позначена червоним кольором, з гіпотетичною Дев'ятою планетою.

Аліканто був відкритий 6 листопада 2004 року американським астрономом Ендрю Беккером. Відкриття здійснене в рамках проєкту ESSENCE з пошуку наднових під час спостережень за допомогою 4-метрового Телескопа імені Віктора Бланко в Міжамериканській обсерваторії Серро-Тололо[8][9]. Було знайдено знімки, зроблені ще до відкриття, датовані 26 вересня 2000 року[10]. Аліканто спостерігався космічним телескопом «Габбл» у листопаді 2008 року, і в нього не було зафіксовано супутників[11]. Він досяг перигелію (найближчої точки до Сонця) у 2009 році і наразі перебуває на відстані 47,7 а. о. від Сонця. До 2019 року він перебував у сузір'ї Кита.

Перигелій орбіти Аліканто перевищує 40 а. о.; це означає, що цей астероїд є екстремальним транснептуновим об'єктом, який вирвався з-під гравітаційного впливу Нептуна. Його орбіта характеризується високою ексцентриситетом (0,850), помірним нахилом (25,58°) та великою піввіссю 316 а. о.[12] Після відкриття його класифікували як транснептуновий об'єкт. Його орбіта визначена досить добре: станом на 11 січня 2017 року її розрахунок базується на 34 спостереженнях, що охоплюють дугу спостереження довжиною 5821 день[13]. Орбіта Аліканто схожа на орбіту астероїда 2013 RF98; це є ознакою того, що їх обох могло викинути на орбіту те саме тіло, або що вони колись могли бути одним об'єктом (одинарним чи подвійним)[14][15].

Чисельні моделювання, засновані на моделях формування Сонячної системи, свідчать, що цей об'єкт, разом із Седною, може бути частиною внутрішнього краю хмари Оорта[16][17].

Назва

14 травня 2021 року Робоча група з номенклатури малих тіл (WGSBN) назвала цей об'єкт на честь Аліканто з чилійської міфології. Цей нічний птах з пустелі Атакама має крила, які вночі сяють прекрасними металевими відтінками[18].

Фізичні характеристики

Аліканто має абсолютну зоряну величину 6,5. З цього випливає, що його характерний діаметр становить 130—300 км, якщо припустити, що альбедо перебуває в діапазоні 0,25—0,05[19]. На вебсайті Майкла Брауна вказано, що при альбедо 0,04 діаметр Аліканто становить 314 км[20]. Очікується, що альбедо буде низьким, оскільки об'єкт має синій (нейтральний) колір[21]. Однак якщо значення альбедо виявиться вищим, розмір об'єкта може виявитися вдвічі меншим.

Видимий спектр Аліканто суттєво відрізняється від спектра Седни[22][23]. Значення його спектрального нахилу вказує на те, що поверхня цього об'єкта може містити чистий метановий лід (як, наприклад, Плутон) та високоперероблені вуглецеві сполуки, зокрема деякі аморфні силікати[24]. Його спектральний нахил подібний до нахилу астеероїда 2013 RF98.

Порівняння

Орбіти Седни, 2012 VP113, Лелеакугонуа та інших дуже віддалених об'єктів разом із передбачуваною орбітою Дев'ятої планети. Три седноїди (рожевого кольору) разом із червоними орбітами екстремальних транснептунових об'єктів (eTNO), імовірно, витягує в один бік гіпотетична Дев'ята планета, тоді як орбіти синього кольору витягнуті в протилежний бік. Сильно витягнуті орбіти, позначені коричневим кольором, належать кентаврам і дамоклоїдам із далекими афеліями, розташованими на відстанях понад 200 а. о. від Сонця.

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://www.iau.org/static/publications/wgsbn-bulletins/wgsbn-bulletin-2101.pdf
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  3. ↑ http://web.gps.caltech.edu/~mbrown/dps.html
  4. ↑ https://ssd.jpl.nasa.gov/sbdb.cgi?sstr=2474640
  5. ↑ https://cneos.jpl.nasa.gov/tools/ast_size_est.html
  6. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 13 червня 2026.
  7. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 13 червня 2026.
  8. ↑ MPEC 2007-S29 : 2004 VN112. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 14 червня 2026.
  9. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 14 червня 2026.
  10. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 14 червня 2026.
  11. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 14 червня 2026.
  12. ↑ IAU Minor Planet Center. www.minorplanetcenter.net. Процитовано 15 червня 2026.
  13. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 15 червня 2026.
  14. ↑ J., de León,; de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (1 травня 2017). Visible spectra of (474640) 2004 VN112–2013 RF98 with OSIRIS at the 10.4 m GTC: evidence for binary dissociation near aphelion among the extreme trans-Neptunian objects. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters (англ.). 467 (1). doi:10.1093/mnra. ISSN 1745-3925. Архів оригіналу за 28 жовтня 2025. Процитовано 15 червня 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  15. ↑ de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R.; Aarseth, S. J. (3 жовтня 2017). Binary stripping as a plausible origin of correlated pairs of extreme trans-Neptunian objects. Astrophysics and Space Science (англ.). 362 (11): 198. doi:10.1007/s10509-017-3181-1. ISSN 1572-946X. {{cite journal}}: символ нерозривного пробілу в |last2= на позиції 3 (довідка); символ нерозривного пробілу в |last= на позиції 3 (довідка)
  16. ↑ R., Brasser,; E., Schwamb, M. (1 лютого 2015). Re-assessing the formation of the inner Oort cloud in an embedded star cluster – II. Probing the inner edge. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.). 446 (4). doi:10.1093/mnra. ISSN 0035-8711. Архів оригіналу за 9 лютого 2026. Процитовано 15 червня 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  17. ↑ Dones, Luke; Brasser, Ramon; Kaib, Nathan; Rickman, Hans (1 грудня 2015). Origin and Evolution of the Cometary Reservoirs. Space Science Reviews (англ.). 197 (1): 191—269. doi:10.1007/s11214-015-0223-2. ISSN 1572-9672.
  18. ↑ https://www.wgsbn-iau.org/files/Bulletins/V001/WGSBNBull_V001_001.pdf
  19. ↑ Asteroid Size Estimator. cneos.jpl.nasa.gov. Процитовано 18 червня 2026.
  20. ↑ studio7designs.com, fullahead.org -. Astronomer Mike Brown. web.gps.caltech.edu (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2026. Процитовано 19 червня 2026.
  21. ↑ studio7designs.com, fullahead.org -. Astronomer Mike Brown. web.gps.caltech.edu (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2026. Процитовано 19 червня 2026.
  22. ↑ J., de León,; de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (1 травня 2017). Visible spectra of (474640) 2004 VN112–2013 RF98 with OSIRIS at the 10.4 m GTC: evidence for binary dissociation near aphelion among the extreme trans-Neptunian objects. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters (англ.). 467 (1). doi:10.1093/mnra. ISSN 1745-3925. Архів оригіналу за 28 жовтня 2025. Процитовано 15 червня 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  23. ↑ Small-Body Database Lookup. ssd.jpl.nasa.gov. Процитовано 19 червня 2026.
  24. ↑ J., de León,; de la Fuente Marcos, C.; de la Fuente Marcos, R. (1 травня 2017). Visible spectra of (474640) 2004 VN112–2013 RF98 with OSIRIS at the 10.4 m GTC: evidence for binary dissociation near aphelion among the extreme trans-Neptunian objects. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters (англ.). 467 (1). doi:10.1093/mnra. ISSN 1745-3925. Архів оригіналу за 28 жовтня 2025. Процитовано 15 червня 2026.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).