3753 Круїтні
 | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | J. D. Waldron |
| Місце відкриття | Siding Spring |
| Дата відкриття | 10 жовтня 1986 |
| Позначення | |
| Позначення | 3753 Cruithne |
| Названа на честь | Круїтні |
| Тимчасові позначення | 1986 TO, 1983 UH |
| Категорія малої планети | Навколоземні: група Атона |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 23 травня 2014 (2456800,5 JD) | |
| Велика піввісь | 0,997713415 а. о. |
| Перигелій | 0,4840604 а. о. |
| Афелій | 1,511366384 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,5148302 |
| Орбітальний період | 364,004828 д 1,00 р |
| Середня орбітальна швидкість | 28,1447 км/с |
| Середня аномалія | 150,65253° |
| Нахил орбіти | 19,80738° |
| Довгота висхідного вузла | 126,24604° |
| Аргумент перицентру | 43,80990° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | ~5 км |
| Маса | 1,3×1014 кг |
| Середня густина | ~2 |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0014 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 2,6 м/с |
| Період обертання | 27,4 год |
| Альбедо | 0,15? |
| Температура | ~273 K |
| Спектральний тип | Q (SMASS) |
| Стандартна зоряна величина | 15,6 |
 3753 Круїтні у Вікісховищі  | |
3753 Круїтні (1983 UH, 1986 TO) — навколоземний астероїд групи Атона, відкритий 10 жовтня 1986 року, що рухається так званою підковоподібною орбітою навколо Землі в орбітальному резонансі 1:1 з нею. Круїтні не обертається навколо Землі і часом розташовується по інший бік Сонця, отже він перебуває далеко за межами Сфери Гілла Землі. Його орбіта проходить поблизу орбіти Меркурія і за межами орбіти Марса. Круїтні обертається навколо Сонця приблизно за один земний рік, але для того, щоб завершити підковоподібний рух навколо Землі, йому потрібно 770 років[2].
Свою назву астероїд отримав від імені народу круїтні, який згадується в ранніх ірландських літописах.
Відкриття
Круїтні було відкрито 10 жовтня 1986 року Дунканом Волдроном на фотопластині, зробленій за допомогою британського телескопа Шмідта в обсерваторії Сайдинг-Спрінг, Кунабарабран, Австралія. Відкриття 1983 року приписується Джованні де Санктісу та Річарду М. Весту з Європейської південної обсерваторії в Чилі[3].
Лише в 1997 році його незвичайну орбіту визначили Пол Вігерт і Кіммо Іннанен з Йоркського університету в Торонто та Сеппо Міккола з Університету Турку у Фінляндії[4].
Характеристика орбіти
Астероїд рухається навколо Сонця еліптичною орбітою, яка має значний ексцентриситет. У проєкції вона перетинає орбіти одразу трьох планет: Венери, Землі та Марса.
У геоцентричній системі відліку орбіта астероїда має незвичну підковоподібну форму: щороку він то наближається до Землі, то віддаляється від неї. За таку поведінку його називають квазісупутником нашої планети. З 1994 до 2015 року зближення відбувається в листопаді. Найменша відстань наближення до Землі — 0,0710238 а. о. Зрідка відбуваються також зближення з Венерою та Марсом[5].
Унаслідок постійних гравітаційних збурень від Землі орбіта астероїда поступово змінюється, але його рух зберігає синхронізацію з рухом Землі протягом тривалого часу[6]. Хоча орбіта Круітні не вважається стабільною в довгостроковій перспективі, розрахунки Вігерта та Іннанена показали, що вона, ймовірно, була синхронізована з орбітою Землі протягом тривалого часу. Оскільки орбіта астероїда має значний нахил до площини екліптики, зіткнення з астероїдом нашій планеті не загрожує. Його орбітальна траєкторія не перетинається з земною, а площина його орбіти наразі нахилена до площини Землі на 19,8°. Круїтні, маючи максимальну зоряну величину біля Землі +15,8, є менш помітним ніж Плутон[7], і щоб його побачити, потрібен щонайменше 320-міліметровий (12,5 дюйма) телескоп-рефлектор[8].
Період обертання Круїтні навколо Сонця, що становить приблизно 364 дні на початку 21-го століття, майже дорівнює періоду обертання Землі. Через це Круїтні і Земля ніби «слідують» однин за одним на своїх шляхах навколо Сонця. Саме тому Круїтні іноді називають «другим супутником Землі», проте він не обертається навколо Землі і не є супутником[9].
Подібні астрономічні об'єкти
З часом було відкрито ще більше близьких резонансних навколоземних об'єктів (ОСЗ). Серед них 54509 YORP, (85770) 1998 UP1, 2002 AA29 і 2009 BD, які знаходяться на резонансних орбітах, подібних до орбіти Круїтні. (706765) 2010 TK7 - перший ідентифікований земний троянець (з двох відомих станом на 2024 рік).
Інші приклади тіл, що перебувають на підковоподібних орбітах (відносно один одного), включають Янус і Епіметей, природні супутники Сатурна. Орбіти, якими ці два супутники рухаються навколо Сатурна, набагато простіші, ніж та, якою рухається Круїні, але діють за тими ж загальними принципами.
Марс має чотири відомі супутники (5261 Еврика, 1999 UJ7, 1998 VF31 і 2007 NS2, всі в точках Лагранжа), а Юпітер — багато (приблизно мільйон більше 1 км в діаметрі, троянські астероїди Юпітера); в системі Сатурна є й інші невеликі супутники на орбіті: Телесто і Каліпсо з Тефією, а також Гелена і Полідея з Діоною. Однак жоден з них не рухається по підковоподібній орбіті.
Див. також
Примітки
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 3753 Круїтні (англ.) . Процитовано 27 квітня 2014. Останнє спостереження 2013-10-11.
- ↑ WWU Planetarium - Cruithne. web.archive.org. 2 березня 2012. Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 22 березня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Wiegert, Paul A.; Innanen, Kimmo A.; Mikkola, Seppo (1 червня 1998). The Orbital Evolution of Near-Earth Asteroid3753. The Astronomical Journal (англ.). 115 (6): 2604. doi:10.1086/300358. ISSN 1538-3881.
- ↑ Wiegert, Paul A; Kimmo, A. Innanen; Seppo, Mikkola (12 червня 1997). An asteroidal companion to the Earth (PDF). Nature. Т. 387. с. 685—686.
- ↑ JPL Close-Approach Data: 3753 Cruithne (1986 TO). 22.10.2013. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 4 червня 2014.
- ↑ Wiegert, Paul A. and Innanen, Kimmo (Червень 1998). The Orbital Evolution of Near-Earth Asteroid 3753. The Astronomical Journal. 115: 2604—2613. doi:10.1086/300358. Процитовано 4 червня 2014.
- ↑ This month Pluto's apparent magnitude is m=14.1. Could we see it with an 11" reflector of focal length 3400mm?. web.archive.org. Singapore Science Centre: ScienceNet|Astronomy & Space Science|Observatories/ Telescopes. 30 вересня 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ The astronomical magnitude scale. www.icq.eps.harvard.edu. Процитовано 29 березня 2025.
- ↑ SPACE.com -- More Moons Around Earth? Its Not So Loony. archive.ph. 8 грудня 2012. Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 29 березня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).