YaChudo

307261 Мані

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

(307261) Мані
Відкриття
ВідкривачЧедвік Трухільйо,
Майкл Е. Браун
Місце відкриттяПаломарська обсерваторія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття18 червня 2002[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Названа на честьМані Редагувати інформацію у Вікіданих
Орбітальні характеристики
Велика піввісь42,0432332 а. о.[1] і 41,595308254444 ± 2,866000001E−5 а. о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Перицентр35,410321059085 ± 5,8128E−5 а. о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Апоцентр47,780295449802 ± 3,2921E−5 а. о.[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Ексцентриситет0,13936
Орбітальний період272,62 юліанського року
(99,575 дня)
Нахил орбіти17,693 ± 0,001 ° і 17,70394926111 ± 2,2569E−6 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Довгота висхідного вузла3,8 радіан і 216,18622294386 ± 1,5747E−5 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аргумент перицентру3,8 радіан і 215,21608529374 ± 0,0010133 °[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Фізичні характеристики
Альбедо0,051+0,036/−0,022 [3]
Спектральний типB−V=0,69[4]
V−R=0,38[4]
Стандартна зоряна величина934±47 km[3][5]
726±123 km (thermal)[5]
CMNS: (307261) Мані у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

307261 Мані (позначення до отримання назви — 2002 MS4) — великий класичний об'єкт поясу Койпера[6][7] та можлива карликова планета в поясі Койпера, області крижаних планетезималей за межами Нептуна[6]. Відкритий у 2002 році Чедвіком Трухільйо та Майклом Брауном[8]. Мані спостерігали 74 рази; на архівних зображеннях він був зафіксований ще 8 квітня 1954 року[9].

Станом на 2019 р. Мані перебуває на відстані 46,5 а. о. від Сонця. Він досягне перигелію своєї орбіти (найближчої до Сонця точки) у 2122 році[9].

Історія

Відкриття

Мані відкрито за допомогою телескопа імені Самуеля Ошина в Паломарській обсерваторії.

Об'єкт Мані відкрили 18 червня 2002 року Червік Трухільйо та Майкл Браун у Паломарській обсерваторії. Відкриття було анонсоване Центром малих планет 21 листопада 2002 року[8].

У 2007 році під час пошуку в архівних знімках виявили кілька спостережень об'єкта Мані, найперші з яких були зроблені 8 квітня 1954 року в рамках Цифрового огляду неба на горі Паломар[10][9].

Мані, знятий космічним зондом New Horizons у липні 2016 року з відстані 15,3 а. о.[11][12]

У липні 2016 року в рамках розширеної місії поясу Койпера об'єкт Мані спостерігався космічним зондом New Horizons. Спостереження значно покращили дані про орбіту та фазову криву Мані.

Станом на листопад 2019 року, Мані спостерігали 74 рази. Його дуга спостереження становить 64 роки[9].

Орбіта й класифікація

За параметрами орбіти й поточним положенням Мані подібний до Квавара, але має більший ексцентриситет і нахил. Період обертання становить 272,6 року. Мані належить до класу «динамічно гарячих» класичних об'єктів поясу Койпера[13]. Він перебуває в нечіткому орбітальному резонансі 18:11 із Нептуном[14].

Лібрація номінальної орбіти Мані у порівнянні з орбітою Нептуна
Орбіта Мані схожа на орбіту Квавара, але має більший нахил.
Положення Мані у сузір'ї Щит на його шляху у східному напрямку через найяскравіші області Чумацького Шляху.

Фізичні характеристики

За даними космічного телескопа «Спітцер», діаметр Мані оцінюється в 726 ± 123 км, а за даними космічного телескопа «Гершель»— 934 ± 47 км[5]. Якщо остання оцінка істинна, Мані є порівнянним за розміром із карликовою планетою Церера; крім того, він є найбільшим об'єктом Сонячної системи, який станом на 2020 рік не мав власної назви[5][a].

Мані — один із 10 найбільших відомих наразі транснептунових об'єктів (ТНО)[3]. Він достатньо великий, щоб вважати його карликовою планетою згідно з проєктною пропозицією 2006 року Міжнародного астрономічного союзу[16].

26 липня 2019 року з Британської Колумбії спостерігалася покриття зорі об'єктом Мані. Відповідно до даних цього спостереження, його діаметр має становити 831 км[17]. 19 серпня 2019 року відбулося ще одне покриття. На його основі припускається, що Мані може мати сильно видовжену форму з розрахованими розмірами 842 × 688 км[18].

У Мані невідомо жодних супутників, через що неможливо an точно розрахувати його масу. Виходячи з даних про його розмір, Майкл Браун вважає, що це майже напевно карликова планета[19]. Утім, його низьке альбедо може означати протилежне: темні небесні тіла середніх розмірів, як-от це, із діаметром менше 1000 км і показником альбедо менш як 0,2, найімовірніше, не утворюють єдине тіло, зазнають диференціації у набагато меншому ступені або перебувають і гідростатичній рівновазі, і тому їх навряд чи слід вважати карликовими планетами[20].

Станом на 2019 рік, період обертання Мані залишається невідомим. Спостереження, проведені у 2005 і 2011 роках, вказують на можливий період 7,33 год чи похідний від нього 10,44 год (з одним піком), або подвоєні значення в разі подвоєного піку[21], з невеликою амплітудою кривої блиску — 0,05±0,01. Криві блиску Мані складно спостерігати внаслідок великої щільності зір, на фоні яких він проходить. Спостереження, здійснені у червні й липні 2011 року, є найціннішими, оскільки Мані у той час рухався на фоні темної туманності[21].

Див. також

Виноски

  1. ↑ Prior to February 2020, the scattered-disc object and possible dwarf planet 225088 Gonggong did not have an official name, but was known by its provisional designation 2007 OR10. Until then, 2007 OR10 was the largest unnamed Solar System object.[15]

Примітки

  1. ↑ https://www.minorplanetcenter.net/db_search/show_object?object_id=307261
  2. ↑ а б в г д е ж и БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
  3. ↑ а б в Vilenius, E.; Kiss, C.; Mommert, M. та ін. (2012). "TNOs are Cool": A survey of the trans-Neptunian region VI. Herschel/PACS observations and thermal modeling of 19 classical Kuiper belt objects. Astronomy & Astrophysics. 541: A94. arXiv:1204.0697. Bibcode:2012A&A...541A..94V. doi:10.1051/0004-6361/201118743.
  4. ↑ а б Tegler, S.C. (26 січня 2006). Kuiper Belt Object Magnitudes and Surface Colors. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 5 листопада 2006.
  5. ↑ а б в г Stansberry, J.; Grundy, W.; Brown, M.; Cruikshank, D. та ін. (2008). Physical Properties of Kuiper Belt and Centaur Objects: Constraints from Spitzer Space Telescope. У Barucci, M. A. (ред.). The Solar System Beyond Neptune. University of Arizona Press. с. 161—180. arXiv:astro-ph/0702538. ISBN 9780816527557.
  6. ↑ а б MPEC 2009-P26 :Distant Minor Planets (2009 AUG. 17.0 TT). IAU Minor Planet Center. 7 серпня 2009. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 31 серпня 2009.
  7. ↑ Buie, M.W. (3 травня 2008). Orbit Fit and Astrometric record for 02MS4. SwRI (Space Science Department). Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 31 серпня 2009.
  8. ↑ а б MPEC 2002-W27 : 2002 MS4, 2002 QX47, 2002 VR128. IAU Minor Planet Center. 21 листопада 2002. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 26 серпня 2009.
  9. ↑ а б в г JPL Small-Body Database Browser: 307261 (2002 MS4) (2018-06-14 last obs.). Jet Propulsion Laboratory. 13 липня 2019. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 20 лютого 2020.
  10. ↑ Minor Planets and Comets Supplement (PDF), Minor Planet Center, 30 грудня 2007, с. 231732, архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2013, процитовано 19 листопада 2019
  11. ↑ Lakdawalla, E. (24 січня 2018). New Horizons prepares for encounter with 2014 MU69. The Planetary Society. Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 13 листопада 2019.
  12. ↑ Verbiscer, A.; Porter, S.; Spencer, J.R.; Buie, M.W. та ін. (2017), New Horizons High-Phase Observations of Distant Kuiper Belt Objects, AGU Fall Meeting Abstracts, 2017: P11C–2528, Bibcode:2017AGUFM.P11C2528V
  13. ↑ Treatise on Geophysics. Т. 1 (вид. 2). Elsevier. 2015. с. 643. ISBN 9780444538031. Процитовано 19 листопада 2019.
  14. ↑ Buie, M.W. Orbit and Astrometry for 307261. Архів оригіналу за 9 листопада 2019. Процитовано 19 листопада 2019.
  15. ↑ M.P.C. 121135 (PDF). Minor Planet Circular. Minor Planet Center. 5 лютого 2020. Архів оригіналу (PDF) за 25 жовтня 2021. Процитовано 20 лютого 2020.
  16. ↑ Gingerich, O. (16 серпня 2006). The Path to Defining Planets (PDF). Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics and IAU EC Planet Definition Committee chair. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 25 жовтня 2020. Процитовано 13 березня 2007.
  17. ↑ Ceravolo, D.; Ceravolo, P. (26 липня 2019). (307261) 2002 MS4, 2019 July 26 occultation. asteroidoccultation.com. Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 19 листопада 2019.
  18. ↑ Ceravolo, D.; Ceravolo, P. (19 серпня 2019). (307261) 2002 MS4, 2019 Aug 19 occultation. asteroidoccultation.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2019. Процитовано 19 листопада 2019.
  19. ↑ Brown, M. E. How many dwarf planets are there in the outer solar system? (updates daily). California Institute of Technology. Архів оригіналу за 18 жовтня 2011. Процитовано 25 серпня 2011.
  20. ↑ Grundy, W.M.; Noll, K.S.; Buie, M.W.; Benecchi, S.D. та ін. The Mutual Orbit, Mass, and Density of Transneptunian Binary Gǃkúnǁʼhòmdímà ((229762) 2007 UK126). Icarus. doi:10.1016/j.icarus.2018.12.037. Архів оригіналу за 7 квітня 2019. Процитовано 9 квітня 2019.
  21. ↑ а б Thirouin, A. (2013), Study of Trans-Neptunian Objects using photometric techniques and numerical simulations (dissertation) (PDF), Granada, с. 92—95, архів оригіналу (PDF) за 19 грудня 2019, процитовано 19 листопада 2019

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).