YaChudo

Суниці високі

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Суниці високі
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Суниці (Fragaria)
Вид:
Суниці високі (F. moschata)
Біноміальна назва
Fragaria moschata
Weston, 1771

Суни́ці висо́кі (Fragaria moschata)[1] — багаторічна рослина роду суниці родини розових. Поширена у лісах Центральної Європи. Належить до ягідних культур, хоча вирощується рідко.

Етимологія

Ботанічна назва полуниць – лат. Fragaria moschata, досл. «запашниця мускатна» («мускусна»). Стара українська наукова назва походила від латинської й звучала як суни́ці му́скусні[1][2]. Сучасною науковою назвою визнано суниці високі. Крім того, для цього виду зафіксовані такі народні назви як пазьомка стрімка, полуни́ця садова́ (її не слід плутати із полуницями садовими — спорідненим видом), суниця полуниця, суниця стрімка, земляника городня, земляника шпанська, позьомки, половниця, полониця, полувни́ця, а також ряд загальних синонімів, які можуть бути застосовані й до інших видів суниць, наприклад клубника, клубники́, полуни́ця(і), полуни́чник, суниці, траскавка, трускавка(и), червоні ягоди[1].

Поширення

У дикому стані поширені в Центральній Європі, на півночі до Скандинавії, на сході — до Росії[3]. Мають опушене листя, ароматні плоди й часто зустрічаються в лісах.

Вирощування

Порівняно з полуницями садовими, суниці високі є менш примхливі. Відрізняються маленькими округлими ягодами; цінуються гурманами за насичений аромат і чудовий смак, що нагадує суміш садових суниць, малини й ананаса. Вирощуються в невеликих обсягах, переважно в Італії. Популярні сорти — 'Капрон' ('Capron') і 'Профумата ді Тортона' ('Profumata di Tortona')[4].

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б в Fragaria moschata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Флора УРСР. Том VI / під ред. Зеров Д. К. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1954. — с. 97.
  3. ↑ Goodyear, Dana (14 серпня 2017). Strawberry Valley. The New Yorker. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 16 серпня 2017.
  4. ↑ Reich, Lee (2004). Uncommon Fruits for Every Garden. Timber Press. с. 34–35. ISBN 0-88192-623-X.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).