Гібсит
| Гібсит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[1]  |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Gbs[2] |
| Хімічна формула | Al(OH)₃[3] |
| Nickel-Strunz 8 | IV/F.02[4] |
| Nickel-Strunz 10 | 4.FE.10 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Вид симетрії | моноклінно-призматична |
| Просторова група | кристалографічна група 14[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Джордж Ґіббс[6] |
 Гібсит у Вікісховищі | |
Гібсит[7] (синонім - гідраргіліт[7]) — мінерал підкласу гідрооксидів, Al(OH)3.
Етимологія та історія
Гібсит вперше був відкритий біля Річмонда в графстві Беркшир, штат Массачусетс, і описаний в 1822 році Джоном Торрі, який назвав мінерал на честь Джорджа Ґіббса (1776—1833), американського мінералога та колекціонера мінералів.
Варіанти назви в літературі: ґібсит[8][9].
Загальний опис
Склад Al(OH)3. Містить (%): Al2О3 — 65,35; H2О — 34,65.
Домішки: SiO2, Fe2O3, Ga2O3.
Твердість 2,5-3,5.
Густина 2,43.
Прозорий. Колір білий. Блиск скляний.
Форми виділення — щільні землисті агрегати, сфероїдальні конкреції, сталактити, натічні форми з гладкою або тонковолокнистою будовою.
Гідраргілітові боксити — цінні алюмінієві руди.
Утворюється переважно при вивітрюванні алюмосилікатів, інколи — гідротермальним шляхом. Збагачується гравітацією, флотацією і магн. методами.
Різновиди
Розрізняють:
2) Паралельна назва мінералу ричмондиту — суміші ґаленіту, бляклої руди, сфалериту та ін.
3) Паралельна назва мінералу гібшиту — різновиду ґранату.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ (unspecified title) — doi:10.1007/S00269-008-0221-Y
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books.
- ↑ а б Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 92. — ISBN 978-966-360-463-3.
- ↑ Ґібсит // / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- ↑ Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гібсит // — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ґібсит // / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Hurlbut, Cornelius S.; Klein, Cornelis, 1985, Manual of Mineralogy, 20th ed., ISBN 0-471-80580-7
Посилання
- Webmineral Gibbsite [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).