Ґоді (жрець)

Ґоді або годі (від давньоскандинавської : (множ.) goðar ; (ж.) Gyðja ) — термін, який позначав жерця та вождя племені в дохристиянській Скандинавії . Аріанський єпископ Ульфілас згадує цей термін у своєму «Кодексі Аргентеус» готською мовою як gudja та прирівнює його до «священика», але давньоскандинавською мовою gyðja, відповідає лише жіночому священству в його готській формі.

У Скандинавських країнах збереглися свідчення з ранніх часів, приблизно 400 року, у протоскандинавській мові форми gudija на рунічних каменях, таких як той, що каталогізований як N KJ65 U в rundata, , та у давньоскандинавській мові на рунічному камені Главендруп та рунічному камені Хелнес, обидва з Данії та датовані століттями. Є деякі місця, такі як Гудбю в Седерманланді, Швеція, походження яких, ймовірно, пов'язане з посадою Ґоді.

Немає інших історичних свідчень, окрім Ісландії, де прикметник goðar мав своє власне значення. Посада ґоді з'являється в скандинавських сагах як професія видимих голів у релігійних, політичних та судових питаннях, у своїй сфері впливу або окрузі (давньоскандинавська: goðorð ). Однак ґоді не був територіальним вождем, а радше лідером різних груп інтересів, які постійно сварилися або вели переговори, щоб покращити свій статус. У дохристиянській Ісландії язичницькі храми перебували у приватній власності та утримувалися хофґоді або жерцем храму . Вони були важливою частиною ісландської політичної системи навіть довго після прийняття християнства . Їхня кількість, спочатку необмежена, пізніше була встановлена приблизно у 964 році на рівні трьох для кожного судового округу, і ця кількість зросла на початку

Ієрархія годора була спадковою та включала сімейний клан, хоча вона не обов'язково мала переходити до первістка. Годорд можна було купити, поділитися ним і навіть подарувати.

Ця влада зникла приблизно в 1262 році, коли Ісландська Співдружність була підкорена норвезькою короною.