YaChudo

Гета (імператор)

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Гета І
лат. Publius Septimius Geta Редагувати інформацію у Вікіданих
Попередник:Север І
Наступник:Каракалла
 
Народження:7 березня 189[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Римська імперія[3] або Мілан[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть:26 грудня 211 (22 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання:Sant'Angelo Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія:давньоримська релігія Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід:Династія Северів Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько:Септимій Север[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати:Юлія Домна[5][4] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Гета у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Гета (погруддя в музеї Лувра)

Пу́блій Септи́мій Ге́та (лат. Publius Septimius Geta, 29 травня, 189 — 26 лютого, 212) — римський імператор з 211 року. Зайняв престол після смерті свого батька Септимія Севера разом зі своїм старшим братом Каракаллою.

Юнацькі роки

Гета був молодшим сином засновника династії Северів — Септимія Севера та Юлії Домни. Носив ім'я свого діда. Виховувався разом відомим вченим Квінтом Сереном Саммоніком. Гета був молодшим від свого брата Каракалли всього на 11 місяців. Уже в молодші роки почалося суперництво між братами, яке з роками переросло у ненависть. У 197 році Гета супроводжував свого батька в поході проти парфян і в цей час отримав разом з Каракаллою титул Цезар.

На початку 202 року повернувся до Риму, в той час як сім'я залишилася на сході. У 202—204 роках перебував на батьківщині свого батька у Лептісі Великому в Лівії. Марно намагався батько згладити ненависть братів. Він узяв їх з собою в похід на Британію у 208—211 роках, що було останньою спробою примирити їх між собою.

Правління і смерть

Після смерті Септимія Севера 4 лютого 211 року брати одночасно стали правителями імперії. Гета, популярний серед солдатів, не виступав відкрито проти Каракалли. Особливо підтримував Гету ІІ Парфянський легіон.

Однак у лютому 212 року Каракаллі вдалося запросити Гету ніби на розмову примирення в присутності матері і там підступно вбити. Причому мати теж була поранена.

Після цього на ім'я Гети було накладено Damnatio memoriae. Навіть монети з його іменем було переплавлено. Знищено більше ніж 20 тисяч прихильників Гети, багато було запроторено до в'язниць.

Проте пізніше у 219 році Геліогабал реабілітував його.


Примітки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).