Йозеф Геббельс
| Пауль Йозеф Геббельс Paul Joseph Goebbels | |
|---|---|
| Президент: | Карл Деніц |
| Попередник: | Адольф Гітлер |
| Наступник: | Людвіг Шверін фон Крозіг[1] |
| ↑ Офіційно під назвою "Головний міністр"(Leitender Minister) | |
Імперський міністр народної освіти та пропаганди
| |
| Попередник: | посада запроваджена |
| Наступник: | Вернер Науманн |
Імперський уповноважений з питань тотальної мобілізації населення
| |
| Попередник: | посада запроваджена |
| Наступник: | посада скасована |
| Попередник: | посада запроваджена |
| Наступник: | посада скасована |
| Попередник: | Ернст Шланге |
| Наступник: | посада скасована |
| Президент: | Адольф Гітлер |
| Ім'я при народженні: | нім. Paul Joseph Goebbels |
| Народження: | 29 жовтня 1897 |
| Смерть: | 1 травня 1945 |
| Причина смерті: | самогубство |
| Поховання: | кремований, попіл розвіяно над Ельбою |
| Національність: | німець |
| Країна: | |
| Релігія: | католик |
| Освіта: | Боннський університет Університет Рупрехта-Карла Фрайбурзький університет Вюрцбурзький університет |
| Ступінь: | докторський ступінь |
| Партія: | НСДАП |
| Рід: | Goebbels familyd |
| Шлюб: | Магда Геббельс |
| Діти: | Гельґа Сюзанаd, Hildegard Traudel Goebbelsd, Гельмут Християнd, Гольдина Катринаd, Гедвіґа Йоганаd і Гедруна Елізабетаd |
| Автограф: | |
| Нагороди: | |
| | |
Па́уль Йо́зеф Ге́ббельс (нім. Paul Joseph Goebbels; 29 жовтня 1897, Рейдт, Північний Рейн-Вестфалія, Німецька імперія — 1 травня 1945, Берлін, Третій Рейх) — німецький державний і політичний діяч, рейхсміністр народної освіти та пропаганди Німеччини (1933–1945), гауляйтер района Берліна, головний пропагандист Націонал-соціалістиної робітничої партії Німеччини, імперський керівник пропаганди НСДАП (з 1929), рейхсляйтер (1933), канцлер Третього Рейху (квітень-травень 1945), комісар оборони Берліна (квітень 1945). Один з найближчих та довірених осіб Адольфа Гітлера через навички ораторства та вірулентний антисемітизм.
Ім'я Геббельса стало загальним[3], його досі пов'язують з цинічною безсоромною пропагандою.
Біографія
Батько Геббельса був бухгалтером. Після закінчення бюргершуле й гімназії в Рейдті з 1917 до 1921 року, за фінансової підтримки «Товариства Альберта Магнуса», навчався в університетах Фрайбурга, Бонна, Вюрцбурґа, Кельна, Мюнхена й Гайдельберга, де вивчав філософію, германістику, історію й літературу.
1921 року в Гайдельберзькому університеті під керівництвом професора Фрідріха Гундольфа, історика літератури, Геббельс захистив дисертацію на тему: «Вільгельм фон Шютц як драматург. До питання про історію драми романтичної школи», — здобувши 21 квітня 1922 року науковий ступінь доктора філософії Гайдельберзького університету. (За іншим даними Геббельс захистив дисертацію під керівництвом барона М. фон Вальдберґа.)
Під час Першої світової війни визнаний непридатним до армійської служби через кульгавість[4]
Під час і після Першої світової війни Геббельс неодноразово намагався виявити себе як літератор, але безуспішно: п'єсу «Мандрівник» (нім. «Der Wanderer») відкинув франкфуртський «Шаушпільгауз».
1922 року він вступив у НСДАП, долучившись спочатку до її лівого, соціалістичного крила, лідерами якого були в той час Ґрегор та Отто Штрассери.
Вступивши в партію, він запропонував «10 заповідей націонал-соціалізму»:
|
В 1924 році він перебрався в Рур і спробував себе в журналістиці — як редактор «Фьолькіше фрайгайт» («Народна воля») в Ельберфельді, потім у штрассерівській «НС-бриф». Він послав 48 статей в одну з найбільших газет Німеччини 20-х — «Берлінер тагесблятт», але їх усі відкинули редактори через антисемітський тон. Цьому періоду, що позначений полемікою між Штрассерами й Гітлером про ступінь соціалізму в націонал-соціалістичному русі, належить відоме Геббельсове висловлення:
“Буржуа Адольфа Гітлера має бути виключено з Націонал-соціалістичної партії!”
Однак 1926 року його політичні симпатії різко змінилися на користь Гітлера. Геббельс багаторазово публічно висловлювався про Гітлера в найкращих тонах, у результаті чого в 1926 році Гітлер призначив Геббельса гауляйтером НСДАП у Берліні-Бранденбурзі.
У столиці повною мірою розкрилися ораторські здібності Геббельса. Його виступи збирають десятки тисяч людей у парку Люстґартен.
Гітлер призначив Геббельса рейхсляйтером НСДАП з питань пропаганди. В 1926 році він почав видавати газету «Анґріфф» («Der Angriff»). Газета мала великий успіх і в результаті стала поряд з «Народним оглядачем» одним з головних рупорів НСДАП.
В 1928 році Геббельса обрали депутатом рейхстагу від нацистської партії.
В 1929 році Гітлер призначив Геббельса імперським керівником пропаганди нацистської партії.
В 1932 році він організовував і очолював виборчі кампанії Гітлера з висування на пост канцлера.
Ставши канцлером, Гітлер 13 березня 1933 року призначив Геббельса рейхсміністром народної освіти й пропаганди.
У ході придушення липневої змови 1944 року Геббельс виявив велику активність, після чого Гітлер призначив його головним уповноваженим з мобілізації на «тотальну війну».
У своєму політичному заповіті Гітлер призначив Геббельса своїм спадкоємцем на посту канцлера, одначе на другий день після самогубства фюрера Геббельс і його дружина Магда покінчили з собою, попередньо отруївши своїх шістьох дітей (4–12-річного віку) ціанистим калієм.
Антисемітизм та Голокост
За словами німецького історика Петера Лонгериха, Геббельс з раннього віку дотримувався антисемітських поглядів. Після вступу до НСДАП його антисемітизм прийняв радикальніші форми. Він сприймав євреїв як силу, що негативно впливає на німецьке суспільство.
Після приходу нацистів до влади, Геббельс закликав Гітлера вжити заходів щодо єврейського населення.
У 30-і рр. Геббельс продовжував антисемітську кампанію, кульмінацією якої став виступ Гітлера в Рейхстагу 30 січня 1939 року:
«... якщо міжнародному фінансовому єврейству у Європі та поза нею знову вийде втравити народи у ще одну світову війну, наслідком буде не більшовизація землі та перемога єврейства, а знищення єврейської раси у Європі».
18 серпня 1941 року Геббельс на зустрічі з Гітлером наполягав на якомога скорішому вирішенні «єврейського питання». 5 вересня Геббельс зобов'язав берлінських євреїв носити жовту зірку. 18 жовтня розпочалася депортація євреїв. Після прибуття у такі міста як Рига, Каунас, багато з них були розстріляні. 6 березня 1942 року Геббельс отримав копію протокола Ванзейської конференції, який передбачав політику повного знищення євреїв нацистами: все єврейське населення Європи мало бути відправлено до таборів смерті на території окупованої Польщі та розстріляно.[5]
Роль в історії й міжнародна оцінка
Самогубство Йозефа Геббельса унеможливило винесення проти нього вироку Нюрнберзьким трибуналом, як і у випадку з Адольфом Гітлером.
Одначе, тим що Нюрнберзький трибунал виніс обвинувальний вирок лідерам НСДАП як злочинній організації, що винна в геноциді й масовому винищуванні людей, а також, прямої причетності Геббельса до політики Третього Рейху й уходження в його вище керівництво, закликів до винищування представників невгодних національностей, підбурюванню до державної агресії, то немає сумнівів, що якби Геббельс став перед трибуналом, то йому було б винесено смертний вирок — так само, як й іншим керівникам НСДАП близького рангу.
Через цинічну пропаганду ім'я Геббельса стало прозивним, і порівняння з Геббельсом має на увазі навмисне перекручування фактів або неправда впереміш зі справжніми фактами.
Сім'я
Гітлер дуже любив товариство Магди Геббельс та її дітей.[6] У їхній берлінській квартирі йому вдавалося розслабитися.[7] Магда була в близьких стосунках з фюрером, ставши однією з небагатьох його подруг.[8] Вона також була неофіційним представником режиму та отримувала листи від жінок з усіх куточків країни. Вони цікавилися її думкою щодо сімейних питань, зокрема про виховання дітей.[9]
У 1936 році Геббельс познайомився з чеською актрисою Лідою Баарової, і взимку наступного року між ними розгорівся бурхливий роман.[10] 15 серпня 1938 року у Магди була тривала розмова на цю тему з Гітлером.[11] Не бажаючи піднімати скандал за участю одного з його ключових міністрів, Гітлер зажадав від Геббельса припинити стосунки з Баарової.[12] Йозеф і Магда тоді примирилися, але лише до кінця вересня[11], після чого сталася нова сварка, в яку знову втрутився Гітлер, наполягаючи на збереженні шлюбу.[13] У жовтні він організував зйомку фотографій примиреної сім'ї з його участю, які мали бути опубліковані.[14] Магда також вступала у стосунки з іншими чоловіками — Куртом Людеке в 1933 і Карлом Ганке в 1938.[15]
Імена всіх дітей Геббельсів починалися з однакової літери. Сімейство включало сина Магди від першого шлюбу Гаральда Квандта (1921—1967)[16], Хельгу (нар. 1932), Хільду (нар. 1934, відставала в розумовому розвитку[17]), Хельмута (нар. 1935), Хольду (нар. 1937), Хедду (нар. 1938) і Хайду (нар. 1940)[18]. Гаральд був єдиним членом сім'ї, який пережив війну.[19]
Нагороди
- Почесний громадянин Берліна (24 лютого 1934 року, позбавлений звання 1948 року)[20]
- Почесний громадянин Кельна (20 травня 1939 року, позбавлений звання 1989 року)[21] .
Див. також
- Промова в Палаці спорту
- Мистецтво Третього Рейху
- Велика брехня
- Gottbegnadeten-Liste
- Нацистська пропаганда
- Імперська палата культури
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Drubek N. Editorial: The Ghetto as Holocaust Apparatus // Apparatus: Journal for Film, Media and Digital Cultures of Central and Eastern Europe / A. Heftberger, I. Schulzki — FUB, Brandenburg Centre for Media Studies, 2016. — Vol. 0, Iss. 2-3. — ISSN 2365-7758 — doi:10.17892/APP.2016.0002.34
- ↑ Вальтер Х., Мокиенко В. Большой словарь русских прозвищ. М.: Олма Медиа Групп, 2007, с. 154.
- ↑ Геббельс, Пауль Йозеф. Архів оригіналу за 13 липня 2012. Процитовано 10 червня 2012.
- ↑ Longerich, Peter (2015). Goebbels: A Biography (англ.). New York: Random House. ISBN 978-1400067510.
- ↑ Longerich, 2015, с. 159, 160.
- ↑ Longerich, 2015, с. 160.
- ↑ Manvell & Fraenkel, 2010, с. 94.
- ↑ Thacker, 2010, с. 179.
- ↑ Longerich, 2015, с. 317, 318.
- ↑ а б Longerich, 2015, с. 392.
- ↑ Manvell & Fraenkel, 2010, с. 170.
- ↑ Longerich, 2015, с. 392—395.
- ↑ Longerich, 2015, с. 391, 395.
- ↑ Thacker, 2010, с. 204.
- ↑ Longerich, 2015, с. 152.
- ↑ Ржевская, 1994, с. 366.
- ↑ Manvell & Fraenkel, 2010, с. 165.
- ↑ Thacker, 2010, с. 149.
- ↑ Paul Joseph Goebbels. Палата депутатов Берлина. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
- ↑ [https://www.stadt-koeln.de/politik-und-verwaltung/ehrenbuerger/ehrenbuerger-von-1933-bis-1945?cnw_autotranslate=hr Ehrenbürger von 1933 bis 1945]
Література
- Энциклопедия третьего рейха. — М.: ЛОКИД-МИФ, 1996. (рос.)
- Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. — М., 2003. (рос.)
Посилання
- Біографія Геббельса [Архівовано 17 жовтня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Підбірка промов і статей Геббельса [Архівовано 12 вересня 2008 у Wayback Machine.](англ.)
- Йозеф Геббельс — Щоденники 1945 року(рос.)
- Так казав Геббельс Вибрані промови і статті (рос.)
- Роман Пауля Геббельса заборонили в Росії за нацизм та екстремізм (укр.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).









