YaChudo

Ґанджалівка

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

село Ґанджалівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський район
Тер. громада Лисянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71020190050069565
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1670
Населення 199 (2005)
Поштовий індекс 19325
Телефонний код +380 4749
Географічні дані
Географічні координати 49°12′33″ пн. ш. 30°50′31″ сх. д. / 49.20917° пн. ш. 30.84194° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		217 м
Відстань до
районного центру 		10 км
Найближча залізнична станція Лисянка
Відстань до
залізничної станції 		10 км
Місцева влада
Адреса ради 19325, Черкаська обл., Звенигородський р-н., с. Смільчинці
Сільський голова Карпенко Микола Анатолійович
Карта
Ґанджалівка. Карта розташування: Україна
Ґанджалівка
Ґанджалівка
Ґанджалівка. Карта розташування: Черкаська область
Ґанджалівка
Ґанджалівка
Мапа
Мапа

CMNS: Ґанджалівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ґанджа́лівка (до 2025 — Ганжалівка[1]) — село в Україні, у Лисянській селищній громаді Звенигородського району Черкаської області.

Історія

В ревізьких казках поміщицьких селян Звенигородського повіту 1795 р. Ганжалівка (рос. Ганжаловка, пол. Gandzalowka) згадується як володіння графа Браницького, яке на той час налічувало 20 хат, де проживали 66 чоловіків та 57 жінок[2].

1882 р. в селі була закладена церква ("деревяная на каменномь фундаменте"). Будівничим був призначений Ілля Афанасійович Зайченко, селянин з с. Бузукова Черкаського повіту. 30 січня 1885 р. ( за старим стилем) церква була освячена. Церква отримала назву в імʼя Різдва Пресвятої Богородиці. Вартість будівництва перевищила 5000 рублів, а церковного начиння та інших речей більше 1000 рублів, що було дуже значною сумою для невеликого поселення. Будівництво храму фінансувалось коштом громади, а також сторонніми пожертвами[3].

Цікавою є історія, що передувала будівництву церкви. Так, жителі Ганжалівки в той час були змушені ходити в церкву, що знаходилась в сусідньому селі Смільченці, через глибокий яр. Проте, при обранні місця для нового храму, той вирішили розташувати ще далі від села Ганжалівка. Таким чином, щоб найкоротший шлях пролягав уже через "два яри та вельми глибоке провалля", думку жителів Ганжалівки проігнорували, що останні сприйняли як умисні дії для перешкоджання відвідування храму. Саме це спонукало до емоційного пориву людей мати власну церкву ("і вони у Бога люди"). Водночас Ганжалівка, зі свідчень сучасників, була бідним та малочисельним присілком до села Смільченці, тому рішення мати свій храм, в околиці сприймалось зі здивуванням[4].

Стислі відомості

Населення села становить 199 осіб (2005; 226 в 2001).

Ганжалівка розташована на сході великого пагорба, з півночі облямована лісами.

До села підведений газопровід, що постачає селян блакитним паливом.

Біля села колись проходила вузькоколійна залізниця. У Ґанджалівці працюють фельдшерсько-акушерський пункт, клуб та бібліотека.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 278 осіб, з яких 114 чоловіків та 164 жінки[5].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 225 осіб[6].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 96,90 %
російська 3,10 %

Див. також

Відомі люди

Уродженцем села є;

Примітки

  1. ↑ Постанова Верховної Ради України від 5 червня 2025 року №4483-IX
  2. ↑ Q4146770; Viaf: 168150320; nr2003026929, LCCN:; Sudoc: 112646719; J9u: 987010857446205171; WorldCat (1795). Файл:ДАКО 280-2-10. 1795. Ревізькі казки поміщицьких селян Звенигородського повіту (частина 2).pdf — Вікіджерела (PDF). commons.wikimedia.org (укр.). Процитовано 9 жовтня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  3. ↑ консистория, Изд [Киевская духовная (1885), Киевские епархиальные ведомости, 1882–1919. Киев., процитовано 15 жовтня 2026
  4. ↑ консистория, Изд [Киевская духовная (1885), Киевские епархиальные ведомости, 1882–1919. Киев., процитовано 15 жовтня 2026
  5. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Д. М. Бондарець. Безух Анатолій Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0. [Архівовано 2023-12-12 у Wayback Machine.]

Посилання

Герб Черкаської області Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).