YaChudo

Яцура Ірина Василівна

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Ірина Василівна Яцура
Народилася15 травня 1946
м. Надвірна, Станіславська область,  УРСР, СРСР СРСР, тепер Івано-Франківська область, Україна Україна
Померла13 березня 2004 (57 років)
м. Надвірна, Івано-Франківська область, Україна Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Нагороди

CMNS: Яцура Ірина Василівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ірина Василівна Яцура (15 травня 1946, Надвірна — 13 березня 2004) — українська письменниця, поетеса, прозаїкиня, авторка пісень, педагогиня, громадська діячка. Лауреатка районної премії ім. Надії Попович (2002) та обласної премії ім. Марійки Підгірянки (2003) у галузі літератури. Почесна громадянка Надвірної (2016, посмертно)[1].

Біографічні відомості

Ірина Яцура народилася 15 травня 1946 року в місті Надвірна Івано-Франківської області. Після десятирічки закінчила Івано-Франківський (тоді Станіславський) державний педагогічний інститут ім. Василя Стефаника за спеціальністю філолога. Працювала вчителька-методистка зарубіжної літератури у Пнівській ЗОШ І-ІІІ ст., здобувши звання «Відмінник народної освіти України».

Поезія Ірини Яцури належить саме до таких, бо опромінена вона сакральним світлом всепоглинаючої любові. Несміло, якось хвилююче скромно прийшовши вперше на засідання літстудії, Ірина Василівна не стала хвалитися похапцем, що має вже певні творчі набутки – прийшла, як початківець. І лише згодом ми зрозуміли, що наші ряди поповнила шляхетна, інтелігентна, непересічно обдарована поетеса. Під час аналізу творів інших літстудійців вона аргументовано допомагала знайти і виправити невдалі рядки, переконуючи, що поет творить не для теперішнього, а для майбутнього, що добра поезія ніколи не забувається, а залишається десь там, у надрах Космічного Розуму. [2].

Із 1997-го року — членкиня Літературної студії «Бистрінь». Активна громадянська позиція привели Ірину Яцуру в ряди районної філії «Союзу Українок», де її обрали співголовою. Вона стала активною членкинею районного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка і районного товариства «Гуцульщина», головою клубу «Надвечір'я» та членкинею бібліотечної ради при центральній районній бібліотеці, членкинею екологічного клубу «Кедрина» при природному заповіднику «Горгани».

Творчі набутки

З-під пера Лауреатки районної премії ім. Надії Попович (2002) та обласної премії ім. Марійки Підгірянки (2003) у галузі літератури, Ірини Яцури, вийшли поетичні збірки:

  • «Жоржиновий полумінь» (1998);
  • «Передновок» (2000);
  • «Парашутики кульбабок» — збірка для дітей;
  • «Таїни плаїв смерекових» (1999) — збірка для дітей;
  • «Снопик літа»;
  • «З тополею до сонця помолюсь» (2004);
  • «Байки» (1999);
  • «Обручка на долоні» (посмертне видання-збірка: оповідань і поезії, 2006);
  • «Фестивальний вогонь» (1999) — збірника пісень;
  • «Дорога до себе» (2016) — вибрані твори;
  • «Дитинства русявого світ» (2020).

Примітки

  1. ↑ Життєпис. Надвірнянська міська рада. Офіційний сайт.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Оповідь про Ірину Яцуру від побратима-однодумця Нестора Чира

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).