YaChudo

Ясенове Перше

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

село Ясенове Перше
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Подільський район (Одеська область) Подільський район
Тер. громада Зеленогірська селищна громада
Код КАТОТТГ UA51120070120075396 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1879
Населення 586
Площа 2,312 км²
Густота населення 253,46 осіб/км²
Поштовий індекс 66512
Телефонний код +380 4864
Географічні дані
Географічні координати 47°54′26″ пн. ш. 30°0′54″ сх. д. / 47.90722° пн. ш. 30.01500° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		97 м
Водойми р. Кодима
Місцева влада
Адреса ради Одеська область, Подільський район, 66513, селище Зеленогірське, просп. Миру, буд. 41
Карта
Ясенове Перше. Карта розташування: Україна
Ясенове Перше
Ясенове Перше
Ясенове Перше. Карта розташування: Одеська область
Ясенове Перше
Ясенове Перше
Мапа
Мапа

Ясено́ве Перше — село в Україні, у Зеленогірській селищній громаді Подільського району Одеської області. Населення становить 478 осіб.

Історія

Точний час заснування Ясенового Першого наразі не встановлений. На картах 1770 року поселення позначене як Iasienow[1]. У цей період територія належала до історичного регіону Побережжя — прикордонної зони на південно-східній межі Поділля між Дністром, Кодимою та Південним Бугом. У XVIII столітті ці землі входили до володінь князів Любомирських, які активно заселяли прикордонні території Речі Посполитої[2]. Ясенове належало до Балтського (Юзефґродського) ключа маєтку Побережжя[3].

У 1766 році в Ясеновому діяла греко-католицька парафія з церквою Преображення Господнього, яка входила до Чечельницького деканату[4]. За тогочасною парафіяльною відомістю, до сповіді були здатні 116 чоловіків та 97 жінок, а дітей, які ще не були здатні до сповіді, налічувалося 54. Загальна чисельність зафіксованої церковної громади становила 267 осіб. У документі згадується священнослужителіь ксьондз Ян Радкевич[4].

Антропонімічний склад населення 1766 року відображає прикордонний характер поселення. Серед мешканців зафіксовані прізвища українського мовно-культурного середовища, поряд із прізвищами молдавського та балканського походження[4].

Ймовірно, подальший розвиток поселення був перерваний подіями російсько-турецької війни 1768–1774 років, яка охопила прикордонні території Побережжя. В описі володінь князя Станіслава Любомирського за 1776 рік Ясеневе згадується як «пусте» поселення, тобто таке, що на той час не мало постійного населення[5].

Подальше відновлення поселення відбувалося вже після завершення воєнних подій. Після повторного заселення Ясенового його мешканці не відновили окремої парафії, а були приписані до сусідньої греко-католицької парафії в Познанці Першій, яка перетворилася на православну після третього поділу Речі Посполитої[6]. За даними сповідного розпису 1796 року, у відновленому Ясеновому мешкали 52 особи (27 чоловіків та 25 жінок), які складали 16 домогосподарств (дворів)[6]. Основу населення складали носії характерних правобережних українських прізвищ, з окремими елементами молдавського/волоського походження.

На початку XIX століття слобода Єсинова являла собою поселення казенного відомства Балтського повіту Подільської губернії, розташоване на низовинній рівнині вздовж лівого берега річки Кодима. Згідно з топографічно-економічними описами Подільської губернії початку XIX ст., укладеними губернським землеміром Карлом Екстером, слобода перебувала у тимчасовому володінні майора Гнатковського разом із сусідніми селами[7]

Географічне положення слободи визначалося її прибережним розташуванням: з двох боків (вгору та вниз за течією Кодими) її оточувало річкове роздолля з розлогими пасовищами для худоби, з третього боку протікала сама річка Кодима, за якою — на протилежному березі — розташовувалося однойменне село Єсинова, що належало вже до Новоросійської губернії[7]. З четвертого, протилежного від річки боку, слобода межувала з полого-похилими, скосогористими ораними полями, які простягалися на значну відстань[7]. 

Селянські хати зводилися практично без відкритих присадибних дворів чи розлогих городів. Мешканці обмежувалися лише малими господарськими будівлями: сарайчиками й хлівчиками для тримання худоби та спеціальними огорожами для збереження й постановки збіжжя. З інфраструктурних та суспільних споруд у слободі діяла лише мала громадська єврейська корчма, при якій функціонували погреб та допоміжний сарай[7].

Станом на 1886 рік у Ясеновому налічувалося 120 дворів і 710 жителів. Село село входило до Велико-Бобрицької волості Балтського повіту Подільської губернії. У ньому діяли постоялий двір, питний дім та дві крамниці, а щовівторка проводився базар[8].

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[9].

1920 рік — захоплення села більшовиками.

1927 рік — побудовано перший дерев'яний міст через Кодиму.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 19 жителів села[10].

У 1941—1944 рр.- окупація села румунськими військами.

Березень 1944 р.- звільнення села від німецько-румунських окупантів.

1980 рік — побудовано новий Будинок культури.

03.11.2005 року — встановлено хрест на місці церкви в с. Ясенове Перше.

Колищній орган місцевого самоврядування — Ясенівська сільська рада.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Зеленогірської селищної громади[11].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Любашівського району, село увійшло до складу новоутвореного Подільського району[12].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 675 осіб, з яких 293 чоловіки та 382 жінки.[13]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 585 осіб.[14]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[15]

Мова Відсоток
українська 95,05 %
молдовська 2,73 %
російська 1,37 %
білоруська 0,68 %

Див. також

Примітки

  1. ↑ Rizzi-Zannoni, Giovanni-Antonio (1736-1814) Cartographe; Arrivet, Pierre Nicolas (17-1779) Dessinateur Graveur; Perrier, J. (17-18 ? ; graveur) Graveur; Graveur, Bourgoin (jeune) (17-18 ? ; graveur) (1774). Carte de la partie septentrionale de l'empire otoman / Rizzi Zannoni ; Perrier sculpsit ; Bourgoin scripsit. Gallica (фр.). Процитовано 26 вересня 2026.
  2. ↑ Городківки, Літопис. Власники М'ястківки: Конецпольські, Зеленські, Любомирські, Ярошинські. Літопис Городківки (укр.). Процитовано 26 вересня 2026.
  3. ↑ Юрій Легун / Топографічний опис Подільської губернії кінця XVIII ст. Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Балтський повіти / (Видання 2025 року) / » Р.В.В - Антикварна книга (укр.). 13 грудня 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  4. ↑ а б в Архів:ДАК/312/1/27 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 26 вересня 2026.
  5. ↑ Opis płyty / pliku PDF. dbs.ossolineum.pl. Процитовано 26 вересня 2026.
  6. ↑ а б Архів:ДАХмО/315/1/6664 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 26 вересня 2026.
  7. ↑ а б в г Юрій Легун / Топографічний опис Подільської губернії кінця XVIII ст. Літинський, Могилівський, Ольгопільський, Балтський повіти / (Видання 2025 року) / » Р.В.В - Антикварна книга (укр.). 13 грудня 2025. Процитовано 26 вересня 2026.
  8. ↑ ВОЛОСТИ И ВАЖНЕЙШИЕ СЕЛЕНИЯ ЕВРОПЕЙСКОЙ РОССИИ. resource.history.org.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2026. Процитовано 26 вересня 2026.
  9. ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
  10. ↑ Ясенове Перше. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  11. ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
  12. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  13. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Література


Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).