Ярос
| Ярос | |
|---|---|
| el/Γυάρος | |
 Розташування острова Ярос в Егейському морі | |
Карта  | |
| Географія | |
| 37/37/N/24/43/E | |
| Місцерозташування | Егейське море |
| Акваторія | Егейське море  |
| Група островів | Кіклади |
| Площа | 17 км² |
| Довжина | 8,5 км |
| Ширина | 4,5 км |
| Найвища точка | 489 м |
| Країна | |
| Греція | |
| Регіон | Південні Егейські острови |
| Адм. одиниця | Syros-Ermoupoli Municipalityd Commune of Ano Syrosd |
| Населення | 0 (2011) |
  Ярос Ярос (Греція) | |
 | |
 Ярос у Вікісховищі | |
Ярос [1], (грец. Γυάρος), або Гіарос — невекий безлюдний острів в Егейському морі, що належить Греції.
Природа
Входить до складу архіпелагу Кіклади. Знаходиться поблизу острову Андрос та Тінос. Острів займає площу близько 17 км², завдовжки близько 8,5 км і шириною до 4 км. Острів Ярос є одним із найізольованіших та найменш доступних куточків архіпелагу. Через те, що в минулому острів використовувався як місце заслання та військовий полігон, цивільний доступ сюди десятиліттями був суворо обмежений. Така вимушена ізоляція несподівано перетворила Ярос на справжній «ковчег» для біорізноманіття, де збереглися екосистеми, майже втрачені на інших освоєних людиною курортних островах Середземномор'я.
Наземна флора Яроса представлена низькорослим фригано та стійкими середземноморськими чагарниками, серед яких переважає ялівець фінікійський (Juniperus phoenicea). На сході острова збереглося невелике сезонне водно-болотне угіддя, що живиться прісноводним джерелом. Саме воно стало унікальним місцем існування для полоза зелено-жовтого (Hierophis viridiflavus) — Ярос є єдиним місцем у всій Греції, де зафіксовано цей вид змій. Скелясті урвища острова обрали для гніздування понад 170 пар сокола Елеонори (Falco eleonorae), а також рідкісні середземноморські буревісники.
Справжнім скарбом Яроса є його прибережна акваторія, яка з 2011 року включена до європейської мережі Natura 2000, а згодом отримала статус постійного Морського заповідника. Місцеві морські печери та безлюдні пляжі стали домом для найбільшої колонії тюленя-монаха (Monachus monachus) в Середземному морі — виду, що перебуває під критичною загрозою зникнення. Під водою простягаються незаймані луки морської трави посідонії (Posidonia oceanica) та унікальні коралові рифи, що забезпечують ідеальні умови для розмноження сотень видів риб, ракоподібних і дельфінів. Завдяки сучасним технологіям моніторингу та забороні на вилов риби, Ярос сьогодні є зразком успішного відновлення морської екосистеми.
Історія
За часів Римської імперії був місцем заслання державних злочинців.
У «Теорії моральних почуттів» Адам Сміт цитує Епіктета[2]:
Мені заборонено жити і в Римі, — і я не живу в нім. Мені наказано жити на дикому маленькому острові Ярос — і я живу і залишаюся на нім. Але в моєму будинку на острові Ярос димить: якщо дим можна перенести, то я залишуся, але якщо він буде нестерпним, то я оберу житло, з якого ні один тиран не в силах мене вигнати.
З 1948 до 1974 рік на острові був концентраційний табір[3] для лівих політичних дисидентів.
Примітки
- ↑ Аркуш карти J-35-XIX. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
- ↑ Economicus.Ru — Галерея економістів — Адам Сміт. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 15 квітня 2022.
- ↑ Концлагеря на Гиаросе и Лемносе после переворота 1967 года. Архів оригіналу за 21 травня 2014. Процитовано 20 травня 2014.
Література
- Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
- Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551 с. (рос.)
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с. (рос.)
- Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0
- Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
- Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
- Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
Посилання
- Cyclades Life — Gyaros Island Biodiversity
- GYAROS, Island, KYKLADES [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ProtectedSeas Navigator — Gyaros Marine Wildlife Refuge Regulations
- WWF Greece — Gyaros Marine Protected Area
|
Це незавершена стаття з географії Греції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).