Йосиф Ярина

Йосиф Ярина
Народився	20 лютого 1788 Котань, дукельський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрія
Помер	15 вересня 1817 (29 років) Львів, Австрія
Національність	українець
Діяльність	богослов, філософ, письменник, педагог
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Конфесія	греко-католик

Йосиф Ярина (20 лютого 1788, Котань^[1], дукельського округу, тепер Польща — 15 вересня 1817, Львів) — лемківскій богослов і педагог, філософ, поет і літературознавець, професор Львівського університету. Автор наукових статей з історико-філософських проблем, літературних рецензій і поетичних творів латинською та німецькою мовою.

Народився Йосиф Ярина у 1788 році на Лемківщині, в селі Котань (деканат Дукля), що в Західній Галичині — тепер на території Польщі — у сім'ї греко-католицького священника. Згодом пароха в Радоцині.

Середню освіту здобув у містах Бардієві та Кошицях (тепер Словаччина). У 1813 році закінчив Барбареум у Відні, де отримав наукові ступені доктора філософії і теології. Цього ж року починає викладати у Львівському ліцеї. Тут у 1815 році він отримав посаду надзвичайного професора моральної теології, пасторальної теології і філософії, а у 1817 році — і педагогіки.

Публічний екзаменатор у клопотаннях про духовні посади латинського і візантійського обрядів.

Помер 15 вересня 1817 року в Львові, у 29-річному віці. Причини смерті невідомі.

Йосиф Ярина був суворим і вимогливим, але доброзичливим викладачем. Колеги і студенти відгукувалися про нього як про ввічливого і майстерного педагога, що володів мистецтвом спілкування з людьми. Він часто радився зі своїми колегами, ініціював обговорення актуальних наукових і педагогічних питань.

Хоча приступив до педагогічної діяльності без довголітньої підготовки і в молодомі віці, однак з великою відповідальністю ставився до свого учительського покликання щодо народу, краю та церкви. Щоденно Йосиф Ярина читав три-, чотиригодинні лекції, по неділях і святах проводив змістовні виступи для молодих вчених і педагогів. Система науки і філософії була для нього поєднанням морального і фізичного світів людини. Молодий учений був переконаний в необхідності освіти простого люду, поширення серед селян письменності, а через неї - і здобутків рідної культури. Лише таким чином, вважав він, можна сподіватися на духовний розвиток рідного краю. ... твердив, що шкільна освіта є даремною, якщо її не підтримує Муза рими. Тож і сам залюбки віршував.[2].

• Державний архів Львівської області, Ф.26, Оп.5, Спр.2256.
• Красовський І. Діячі Науки і Культури Лемківщини. Торонто-Львів. 2000. С.84. [Архівовано 22 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Тарнович Ю. Історія Лемківщини. Львів 1936.
• Finkel L., Starzynski S. Historia uniwersytetu Lwowskiego. Lwow, 1894. Cz.І. S.184-185.
• Wspomnienie imci Xiedza Iozefa Iaryny, Doctora Teologii i Filozofii, professora Religii i Teologii moralney w glowney Szkole Lwowskiey, zmarlego d.15 wrzesnia 1817. // Pamiętnik Lwowski. 1818. T.I. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] S.51-69.