YaChudo

Ян Станевич

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Станевич.
Ян Фердинандович Станевич
ПсевдоСтанкевич И., Иван Фердинандович Станевич, Онуфрий Фердинандович Станевич
Народився12 червня 1832
Помер7 квітня 1901 (68 років)
ПохованняСанкт-Петербург[1]
Підданство Російська імперія
Національністьполяк
Діяльністьпольський національно-визвольний рух
Відомий завдякиприятель Т. Шевченко
Alma materБрестський кадетський корпус,
Академія Генерального штабу
Військове звання Штабскапітан
Конфесіяримо-католик

Ян-Онуфрій Фердинандович Станевич[2] (рос. Ян Фердинандович Станевич, рос. Станевич Онуфрий Фердинандович[3], рос. Станкевич И.[4] рос. Иван Фердинандович Станевич[5], *12 червня 1832[1][6] — †7 квітня 1901[1] (1904)[6]) — учасник польського національно-визвольного руху[7], знайомий Тараса Шевченко[6].

Життєпис

Походив з родини шляхтичів Віленської губернії[8][2].

У 1849 р. закінчив навчання у Брестському кадетському корпусі[2]

Виключений у 1850 р. з Дворянського полку за політичні мотиви[3] і засланий на службу рядовим солдатом до Окремого Оренбурзького корпусу, у 2-й Оренбурзький лінійний батальйон.

Служив у м. Оренбурзі у 3-у Оренбурзькому лінійному батальйоні, в Ак-Мечеті у 4-у Оренбурзькому лінійному батальйоні, і за відмінну військову службу отримав чин портупей-прапорщика[9], а в серпні 1855 р. — прапорщика[9][2], з переведенням у 5-й Оренбурзький лінійний батальйон[10], де згодом отримав звання підпоручника[2].

Мешкав у Санкт-Петербурзі з осені 1857 р., був співробітником журналу «Современник»[2][5]. Входив до редакції польської газети «пол. Słowo»[11][С 1].

Був одним з найактивніших діячів політичного гуртка Сераковського–Домбровського[2].

З 1857 р. він вчився разом із 3игмунтом Сераковським в Миколаївській академії Генерального штабу[13][9][7][10][14]. Навчання в якій він завершив у 1859 році[2].

У 1861—1863 рр. служив у Генеральному штабі[2].

Згодом був одним з найближчих соратників 3. Сераковського по революційному підпіллю перед повстанням 1863 р. проти окупації Російською імперією його Батьківщини з 1772—1795 років[15].

У 1863 році будучи на посаді бібліотекаря Академії генерального штабу[11] у званні штабс-капітана вийшов у відставку[2] «за домашніми обставинами», що було типовим формулювання тодішніх офіцерів, які залишали військову службу, щоби не брати участі у придушенні польського повстання[5].

Взаємини Тараса Шевченка та Яна Станевича

Особисте знайомство Т. Шевченка і Я. Станевича відбулося в м. Оренбурзі восени 1850 р., коли Шевченко супроводжуваний до Новопетровського укріплення, отримав можливість ненадовго зазирнути до своїх оренбурзьких друзів, зокрема, до Броніслава Залеського. Відбулося знайомство Шевченка і з новоприбулими засланцями, серед яких був і Станевич. Потім з Шевченко вів переписку Станевич. 28 березня 1858 р. на квартирі Василя Білозерського відбулася друга їх зустріч у Санкт-Петербурзі, разом з З. Сераковським та Едвардом Желіговським[7]. Станевич дійшов висновку, що Т. Шевченко завжди вважав[10]:

У Польщі та України - один спільний ворог — російський царат.

Станевич був одним із тих, хто сприяв знайомству та зближенню Шевченка з Миколою Чернишевським і Миколою Добролюбовим[10]. До того ж Станевич був близьким приятелем Миколи Добролюбова[2].

Коментарі

  1. ↑ Не плутати з іншими газетами "Слово": Зазначена польська газета "Слово" видавалася Огризко Йосафатом Петровичем[12]

Примітки

  1. ↑ а б в (рос.) Саитов В. И., «Петербургский некрополь» [справочник], Том 4 (С-Ф), СПб., Изд. вел. кн. Николай Михайлович, Типография М. М. Стасюлевича, 1913 г., 748 с. / № 1235. Станевич, Иван-Онуфрий, р. 12 июня 1832 † 7 апреля 1901. Надпись по-польски. — Стр.154
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м (рос.) П. И. Бригадин, А. М. Лукашевич. Мятежный корпус: из истории Александровского Брестского кадетского корпуса (1842–1863). — Минск : ГИУСТ БГУ, 2007. — С. 172-173. — ISBN 978-985-6739-74-6.
  3. ↑ а б Зинаїда Тулуб, «205. Станевич Ян (Онуфрій) Фердинандович (1832—1904). В степу безкраїм за Уралом», Бібліотека української літератури.
  4. ↑ Таке написання імені та прізвища його, як одного з оренбурзьких співвигнанців Т. Шевченка мало місце у його листах за 1855 р. (VI, 113, 114, 119).
  5. ↑ а б в (рос.) H.A. Добролюбов, «Собрание сочинений в девяти томах», Т.8. Стихотворения. Проза. Дневники М.-Л., «Художественная литература», 1964 г. / Дневник 1859 года: Ян (Иван) Фердинандович Станевич
  6. ↑ а б в (рос.) «Коментарі» (28 березня), Станевич Ян Фердинандович, Ізборник
  7. ↑ а б в Л. Н. Большаков (за участю Н. О. Вишневської), Примітки: Станевич Ян Фердинандович (1832—1904). Журнал: 28 марта 1858 г., Енциклопедія життя та творчості Тараса Шевченко
  8. ↑ (рос.) Станевич Ян, «СВОДНЫЙ СПИСОК УЧАСТНИКОВ ВОССТАНИЯ 1863—1864 ГОДОВ»
  9. ↑ а б в (рос.) Раковский Сергей, Станевич Ян Фердинандович (1832—1904), Краевед Оренбуржья
  10. ↑ а б в г (рос.) СТАНЕВИЧ, Ян Фердинандович (1832—1904) — рядовой 2-го Оренбургского линейного батальона., «Оренбургская шевченковская энциклопедия», Энциклопедический проект Оренбургского государственного университета, Инициатор и руководитель заслуженный деятель науки РФ Л. Н. Большаков, 1999 г. / [СТАНЕВИЧ, Ян Фердинандович (1832-1904) у Archive.is (арх. 20 березня 2026)]
  11. ↑ а б (рос.) «За нашу и вашу свободу!» Герои 1863 года (Сборник) / Составитель В.А. Дьяков; научные редакторы И.С. Миллер, A.Ф. Смирнов; научный консультант В.Р. Лейкина-Свирская. — М. : Молодая гвардия, 1964. — Т. Выпуск 22 (396). — С. 434 (СТАНЕВИЧ, Ян). — (Жизнь замечательных людей) — 50 000 прим.
  12. ↑ А.А. Петров. Огрызко, Иосафат Петрович // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1902. — Т. 12 : Обезьянинов — Очкин. — С. 106—108. (рос.)
  13. ↑ (рос.) «Записки и заметки» М. А. Домонтовича, слухача Військової академії у 1856—1858 pp.
  14. ↑ (рос.) Станевич Ян Фердинандович, «Оренбургская биографическая энциклопедия», Оренбургское книжное издательство / Русская книга, 2000 г.
  15. ↑ (рос.) В. А. Дьяков, «Тарас Шевченко и его польские друзья», стр.67.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).