Ян Балабан
| Ян Балабан | |
|---|---|
| Jan Balabán | |
 | |
| Народився | 29 січня 1961 Шумперк, Північноморавський крайd, Чехословаччина[1][2][…]  |
| Помер | 23 квітня 2010 (49 років) Острава, Чехія[1][2][…] |
| Поховання | protestant cemetery in Sněžnéd[4] |
| Країна |  Чехія |
| Діяльність | мовознавець, письменник, перекладач, журналіст, сценарист, художній критик, публіцист, редактор |
| Галузь | переклади з англійськоїd[2], Czech prosed[2], комікс[2] і Q16520492?[2] |
| Alma mater | Faculty of Arts, Palacký University of Olomoucd[5][6][7] і Q11075669? (1980)[8] |
| Науковий ступінь | магістр[3] |
| Знання мов | чеська[2][9] і англійська[2] |
| Роки активності | з 1995 |
| Конфесія | Євангельська Чеська Братська Церкваd |
| Батько | Daniel Balabánd[10] |
| Родичі | Мілан Балабан[5] |
| Брати, сестри | Daniel Balabánd[5] |
| У шлюбі з | Helena Balabánovád[11] і Petra Sasínovád[12] |
| Діти | Lukáš Balabánd[13] |
| Нагороди | |
| Сайт | janbalaban |
Ян Балабан (29 січня 1961 - 23 квітня 2010) - чеський письменник, журналіст і перекладач. Його вважали екзистенціалістом, чиї роботи часто стосувались жалюгідних та зневірених аспектів людського стану.
Біографія
Балабан народився в Шумперку, Північна Моравія (Чехословаччина), але йому ще не виповнилось року, як сім’я переїхала до Острави. Закінчив Палацький університет в Оломоуці, де навчався на філософському факультеті. Після закінчення університету відвідав Канаду та США. У 1984 році пройшов двомісячну практику в Kings College у Шотландії. Його першою серйозною публікацією стала книга оповідань - "Середньовіччя" в 1985 р. Потім він працював технічним перекладачем на Витковицькому комбінаті, а згодом - вільним перекладачем і журналістом, регулярно публікуючись у журналі "Respekt". Він також переклав твори Г. П. Лавкрафта (H. P. Lovecraft) та Террі Іглтона (Terry Eagleton) на чеську мову.
У 90-х роках він разом із Петром Грушкою брав участь у виданні журналу «Landek». Говорячи про своє рідне місто, він згадав Вільяма Фолкнера (з яким його порівнювали),[14] сказавши: "Якщо ви пишете про місце, ви не тільки любите його, але й знаходите багато ненависті до нього". Також він був знавцем у мистецтві, знання дозволили Балабану писати статті та есе для відповідних мистецьких журналів, виставок, каталогів та газет. Член-засновник групи Prirozeni (Природа - засновано 1980), він допоміг розповсюдити підпільну мистецьку спільноту та оздоровити міський ландшафт, організовуючи виставки на горищах, в коридорах, в метро та у передмісті Острави. Один із найважливіших творів Балабана - „ Možná že odcházíme ”(Можливо, ми відходимо) - це збірка з двадцяти оповідань, обсягом сто сторінок. Історії стосуються персонажів, натхненних людьми з його рідного міста та складних періодів у їхньому житті, оскільки вони зазнають розчарувань, невдач на роботі та вдома.[15]
Балабан помер 23 квітня 2010 року у віці 49 років. За тиждень до смерті він був на місячному фестивалі авторів, який проходив як у його рідному місті Остраві, так і в Брно.[16] Після смерті Балабан залишив двох дітей. Останні три роки свого життя він працював над новою книгою, яка стосувалася смерті його батька, та вийшла у світ вже після його смерті.
Опубліковані твори
- Středověk(Середньовіччя), розповіді (1995)
- Boží lano, розповіді (1998)
- Prázdniny (Канікули), розповіді (1998)
- Černý beran(Чорний баран), роман (2000)
- Srdce draka (2001)
- Kudy šel anděl (Куди йшов ангел), роман (2003)
- Možná že odcházíme (Можливо, ми відходимо), розповіді (2004)
- Jsme tady (Ми тут)(2006)
Переклади українською
- Ми ще тут: Повість із десяти оповідань / Ян Балабан ; пер. з чес. Ганна Величко. — Львів: Астролябія, 2012. — 224 с. — ISBN 978-617-664-011-0[15]
- У комуністів / Я. Балабан ; пер з чес. А. Олексіюк // У чехів. Антологія сучасного чеського оповідання / Упор. Л. Ржегоржікова, І. Забіяка. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. - 480 с. - С. 20. - ISBN 978-617-585-207-1
Нагороди
- "Možná že odcházíme" - " Magnesia Litera 2005" для прози - а також номінація на "Державну премію з літератури".
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #139541977 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Encyklopedie dějin města Ostrava — 2018.
- ↑ Respekt — Respekt Media, 1989. — ISSN 0862-6545; 1801-1446
- ↑ а б в Nešpor Z., Vojtíšek Z., Klementová T. et al. Malý slovník českých nekatolických náboženských osobností 20. a 21. století — Kalich, 2019. — С. 25. — 466 с.
- ↑ Vědecká knihovna v Olomouci REGO
- ↑ (unspecified title) — 2011. — С. 42.
- ↑ (unspecified title) — 2011. — С. 237.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Český bratr, Evangelický časopis Český bratr — Česko: 2018. — вип. 3. — С. 39. — ISSN 1211-6793
- ↑ (unspecified title) — 2011. — С. 155.
- ↑ (unspecified title) — 2011. — С. 163.
- ↑ https://www.ostravan.cz/15392/tricet-skotskych-spisovatelu-v-ostravskem-atlantiku-uvita-lukas-balaban/ — 2014.
- ↑ Zemřel spisovatel Jan Balabán, svědek znavených hrdinů | Aktuálně.cz. Aktuálně.cz - Víte, co se právě děje (чес.). 23 квітня 2010. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
- ↑ Jan Balaban, un écrivain entre la vérité et le désespoir. Radio Prague International (фр.). 5 лютого 2005. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
- ↑ Zemřel spisovatel Jan Balabán - Novinky.cz. www.novinky.cz. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 11 травня 2021.
Джерела
- Web o Janu Balabánovi [Архівовано 16 червня 2020 у Wayback Machine.] (чес.)
- Nekrolog s obsáhlým rozborem Balabánova literárního díla na idnes.cz [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.] (чес.)
- Dokument Petry Všelichové o Janu Balabánovi na webu České televize [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.] (чес.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).