Жеймо Яніна Болеславівна
| Жеймо Яніна Болеславівна | |
|---|---|
| Janina Żejmo | |
| Ім'я при народженні | Яніна Болеславівна Жеймо |
| Дата народження | 16 (29) травня 1909 |
| Місце народження | Вовковиськ, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Дата смерті | 29 грудня 1987[1] (78 років) |
| Місце смерті | Варшава, Польська Народна Республіка |
| Поховання | Востряковський цвинтар |
| Громадянство | |
| Alma mater | Фабрика ексцентричного актораd (1929) |
| Професія | акторка |
| Заклад | Ленфільм і Державний театр кіноактора |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0955567 |
| | |
Яніна Болеславівна Жеймо (пол. Janina Żejmo; нар. 29 травня 1909, Вовковиськ — пом. 29 грудня 1987, Варшава) — радянська кіноакторка.
Біографія
Народилася 1909 року в місті Вовковиськ (тепер Гродненська область, Білорусь) у родині циркових артистів. Її батько Юзеф Болеслав Жеймо (помер 1923[2]) був поляком, мати — росіянкою. З трирічного віку виступала в цирку — наїзницею, гімнасткою, балериною і музичним ексцентриком. У 1925—1927 роках працювала на естраді.
Знімалася в кіно з 1925 року. Закінчила майстерню ФЕКС у Ленінграді (1929).
Акторка кіностудії «Ленфільм». Популярність принесли фільми «Розбудіть Оленку» (1934), «Подруги» (1935) і «Вороги» (1938). У 1939 році отримала орден «Знак Пошани».
Під час німецько-радянської війни перебувала в блокадному Ленінграді.
З 1949 по 1956 роки — акторка Театру-студії кіноактора.
В 1957 році з третім чоловіком, польським режисером Леоном Жанно, виїхала до Польщі. З 1957 року мешкала головним чином у Варшаві, часто бувала в Радянському Союзі. У 1980-х році переїхала до Москви, жила на вулиці Лєскова, будинок 21.
Померла 29 грудня 1987 року у Варшаві, труну з тілом привезли до Москви. Похована Яніна Болеславівна, згідно із заповітом, на Востряковському кладовищі (98-ма ділянка).
Творчість
Широку популярність акторці принесла роль Попелюшки в післявоєнному однойменному фільмі Надії Кошеверової.
Акторка вирізнялася крихкою дівоцькою статурою, вона була нижчою 148 см, розмір ноги 31[3]. До 40 років Яніна була схожа на юну дівчину. Це визначало її амплуа травесті:
— Моя зовнішність — структура обличчя, маленький зріст — визначили амплуа: все життя я грала дівчат-підлітків. Був успіх, дуже великий… Коли я грала Попелюшку, мені було 37 років, а героїня була ровесницею моєї доньки.— Яніна Жеймо. З інтерв'ю[4].
Лавочку, на яку мініатюрна Яніна ставала в радіостудії, щоб дістати до мікрофона, називали «жеймовочка».
Микола Олейников з Євгеном Шварцем на ювілеї Яніни Болеславівни в 1934 році склали жартівливий вірш, який починався так:
- Від Нью-Йорка і до Клину
- На вустах у всіх клеймо
- Під назвою Яніна
- Болеславовна Жеймо.
Родина
- Перший чоловік — Андрій Кострічкін (1901—1973), актор. Розлучилися в 1932 році[2].
- Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачкою до російськомовних версій дубльованих фільмів.
- Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
- Правнуки: Яніна Леонідівна Кострічкіна, музикантка; Анатолій Миколайович Костричкін, актор Театру музики та поезії під керівництвом Олени Камбурової, актор і режисер дубляжу; Олександр Леонідович Кострічкін, кінознавець і актор дубляжу.
- Внучка Яніна Євгенівна Кострічкіна, працювала перекладачкою разом з матір'ю.
- Донька Яніна Андріївна Кострічкіна, працювала перекладачкою до російськомовних версій дубльованих фільмів.
- Другий чоловік — Йосип Хейфиц (1905—1995), кінорежисер.
- Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
- Онуки Петро і Павло.
- Син Юлій Йосипович Жеймо (до 16 років — Хейфиц), польський кінооператор.
- Третій чоловік — Леон Жанно (1908—1997; польськ. Leon Jeannot), кінорежисер.
Нагороди
- Орден «Знак Пошани» (01.20.1939) — за виконання ролі Асі у фільмі «Подруги» (1935) і ролі Наді у фільмі «Вороги» (1938)
Фільмографія
Акторські кінороботи
- 1925 — Мішки проти Юденича (к/м) — хлопчисько (епізод)
- 1926 — Чортове колесо — дівчина зі шпани
- 1926 — Шинель — підручна кравця
- 1926 — Братик (к/м) — дівчинка з гаража
- 1927 — С. В. Д. — циркова наїзниця
- 1927 — Чужий піджак — Гулька
- 1929 — Блакитний експрес — китайська дівчина[5]
- 1929 — Новий Вавилон — Тереза
- 1929 — Дорога у світ — героїня в дитинстві
- 1930 — Двадцять два нещастя (к/м) — Манька
- 1931 — Одна — Маленька вчителька
- 1931 — Людина з в'язниці — судомийка
- 1932 — Шукаю протекції — студентка
- 1932 — Три солдати — епізод
- 1933 — Моя Батьківщина — Оля
- 1934 — Пісня про щастя — Анук
- 1934 — Розбудіть Оленку (к/м) — Оленка
- 1935 — Гарячі днинки — Кіка
- 1935 — Подруги — Ася
- 1936 — Оленка і виноград (к/м) — Оленка
- 1938 — Вороги — Надя
- 1939 — Йшов солдат з фронту — Фроська
- 1939 — Лікар Калюжний — Ольга
- 1941 — Пригоди Корзинкіної (к/м) — Корзинкіна, квитковий касир вокзалу
- 1942 — Бойова кінозбірка № 12 — Танька (друга новела — «Ванька»)
- 1942 — Білоруські новели (перша новела — «Бджілка») — Бджілка
- 1943 — Два бійці — медсестра
- 1943 — Березень — квітень — Катя Веселова
- 1943 — Ми з Уралу — Віра
- 1943 — Юний Фріц (к/м) — Гертруда, дівчинка, яка потрапила до гестапо
- 1947 — Попелюшка — Попелюшка
- 1954 — Двоє друзів — мати Кості Шишкіна
Озвучення
- 1953 — Бай і батрак — Джаміля, дружина Гафура
- 1957 — Снігова королева (мультфільм) — Герда
Дублювання зарубіжних фільмів
- 1947 — Невидима армія (Данія) — фру Паленг (роль Марії Гарланд)
- 1947 — В ім'я слави (Велика Британія) — тітонька Ліззі
- 1948 — Біля стін Малапаги (Франція, Італія) — Чеккіна (роль Віри Талькі)
- 1949 — Скарб (Польща) — Крися Ружицька-Конар
- 1950 — Неаполь — місто мільйонерів (Італія) — дружина бухгалтера Спасіані
- 1950 — Сталевий солдат (Китай) — Сяо-Лю
- 1952 — Викрадення (Чехословаччина)
- 1952 — Рим, 11 годин (Італія, Франція)
- 1953 — Жюльетта (Франція) — Жюльетта (роль Дані Робер)
- 1953 — Завтра танцюватимуть всюди (Чехословаччина) — Розарка
- 1953 — Хліб, любов і фантазія (Італія) — Марія на прізвисько «Берсальєрка» (роль Джини Лоллобриджиди)
- 1954 — Тато, мама, служниця і я... (Франція) — Катрін Лізере (роль Ніколь Курсель)
- 1955 — Щури (ФРН) — Пауліна Карка (роль Марії Шелл)
- 1955 — Марті (США) — Клара (роль Бетсі Блер)
- 1956 — Дорога до щастя (Північна Корея) — Сен Хі
- 1956 — Золотий павук (Чехословаччина) — Ірена (роль Квети Фіалової)
- 1956 — Казка про 12 окулярів (Угорщина) — дружина лікаря (роль Кларі Тольнаї)
- 1957 — Опівночі (Угорщина) — Агнеш (роль Жужі Банки)
- 1957 — Зениця (Югославія) — Еміна (роль Світлани Мішкович)
- 1957 — Мовчазна тайга (Китай) — Лі Веньїн
- 1957 — Людина з потягу (Греція) — Манто (роль Анни Синодіну)
- 1959 — Життя холостяка (НДР, Франція) — Агата Брідо (роль Еріки Пеліковські)
- 1959 — Коло (Чехословаччина) — Фанинка (роль Еми Скалової)
- 1960 — Зброя перемоги (Північна Корея) — бабуся з Капсана
- 1960 — Пролог опору (Північна Корея) — дружина професора
- 1966 — Велика прогулянка (Франція, Велика Британія) — Господиня готелю
Публікації

- Козинцев Г. М. Янина Жеймо // Искусство кино. 1937 № 4.
- Юткевич С. Янина Жеймо // Кино. 1937. 11 августа.
- Лучанский М. Янина Жеймо. М.: Госкиноиздат, 1939. — 52 с., фото. (Серия «Мастера киноискусства»)
- Павлова М. Янина Жеймо. М.: Искусство, 1980. — 121 с., илл.
- Трауберг Л. З. Янина Жеймо. М.: Киноцентр, 1990. — 34 с.
- Тарантул Ю. Золушка, ваш выход // Первое сентября, 2000, № 29.
Бібліографія
- Янина Жеймо. Длинный путь от барабанщицы в цирке до Золушки в кино. — М. : Альпина нон-фикшн, 2020. — 280 с. — ISBN 978-5-00139-191-3.
Примітки
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Елена Чернышева. "...Та самая Золушка..." // Gala Биография. — 2012. — № 01 (9 листопада).
- ↑ Интервью с дочерью, Яниной Костричкиной (2009)
- ↑ Журнал «Советский экран», 1968 г., № 14, М. Долинский, С. Черток «Наш корреспондент в гостях у Янины Жеймо», стр. 18
- ↑ Фильм «Голубой экспресс» | RUSKINO.RU. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 1 жовтня 2020.
Джерела
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).