Януш Панченко

Януш Олександрович Панченко
Народився	26 червня 1991 (35 років) Херсон
Місце проживання	Німеччина
Країна	Україна
Національність	ром
Alma mater	Національний авіаційний університет, Херсонський державний університет
Галузь	мовознавство, етнологія, історія
Заклад	Інститут етнології Академії наук Чехії

Януш Олександрович Панченко (26 червня 1991, Херсон) — циганський український дослідник, мовознавець, етнолог, перекладач та громадський діяч. Науковий працівник Інституту етнології Академії наук Чехії^[1]. Досліджує ромські діалекти України та становище ромів під час російсько-української війни^[2][3]. Засновник громадської організації «Романо Тган».

Народився у змішаній влахицько-сервіцькій циганській родині, осілій у першому поколінні. Родина Панченків вела кочовий спосіб життя та переміщалась по всій території Південної України. Після виходу указу Президії Верховної Ради СРСР 1956 року «Про залучення до праці циган, які займаються бродяжництвом», що забороняв кочовий спосіб життя, дідусь Януша перейшов до осілого життя, а згодом оселився в Каховці^[4].

У 2016 році закінчив Національний авіаційний університет (бакалавр туризму), у 2018 році здобув ступінь магістра історії^[5][6] у Херсонському державному університеті. До 2022 року працював соціальним педагогом у Каховській ЗОШ № 6^[7][8].

Після початку повномасштабного російського вторгнення перебував в окупованій Каховці, згодом виїхав до Європи^[9]. Працював монітором БДІПЛ ОБСЄ, фіксуючи порушення прав ромів в Україні під час війни^[3]. Мешкає в Німеччині.

З 2023 року — науковий працівник Інституту етнології Академії наук Чехії^[1].

Як етнограф досліджує передусім традиційну культуру циганських груп сервів і влахів, зокрема одяг, житло, елементи кочового побуту та календарну обрядовість^[10]. У 2016–2017 роках провів етносоціологічне дослідження ромського населення Херсонської області: опитування 1721 респондента у 18 населених пунктах щодо групового складу, мови, релігії, зайнятості та освіти, результати якого порівняно з даними перепису 2001 року^[5]. До 2022 року записував свідчення циган про геноцид і збирав їх в особистий архів^[7][11].

Був стипендіатом Індіанського університету (2023–2024), де досліджував кримських ромів і сервів як потенційні корінні народи України^[2].

Як дослідницький стипендіат Європейського університету Віадрина у 2026 році вивчав участь українських ромів у російсько-українській війні у складі ЗСУ та вплив війни на романіпе — традиційну систему цінностей ромів^[12]. Дослідження фіксує, як повномасштабне вторгнення впливає на ставлення циган до військової служби^[10].

Разом із Миколою Гоманюком дослідив медійну подію 2022 року, коли роми з Любимівки відібрали танк у російських військових, та її роль у консолідації української політичної нації; спільна стаття «From a Pilfered Nail to a Stolen Tank» відзначена нагородою Ради Європи (2025)^[13][14].

Від 2012 року укладає словник влахицького діалекту циганської мови (науковий редактор — М. В. Ослон)^[15]. Очолював підгрупу з розробки ромського алфавіту в робочій групі з кодифікації ромської мови при ДЕСС^[12]. У межах проєкту ГО «Романо Тган» «Ромська мова (мови) в Україні: кодифікація та перспективи розвитку», підтриманого ДЕСС у 2026 році, брав участь у польових дослідженнях ромських діалектів України. Проєкт передбачав документування, опис і картографування ромських діалектів України. ^{[16][17][15][3]}.

У 2017 році заснував та очолив молодіжну ромську організацію Товариство циган Південного краю «Романо Тган»^[18], діяльність якої переважно спрямована на підвищення доступності та покращення якості освіти серед ромських підлітків Херсонщини. У 2021 році організація почала створення однойменного молодіжного центру «Романо Тган» у Каховці. Проєкт підтримав Міжнародний фонд «Відродження», і він увійшов до списку 60 найкращих ініціатив Фонду у 2021 році^[19]. «Романо Тган» став першим в Україні та на пострадянському просторі ромським молодіжним центром^[20][21]. Роботи над центром завершили за кілька днів до російського вторгнення; після окупації Херсонщини центр був зламаний та зайнятий окупаційною армією^[22][23]. Нині організація зареєстрована в Харкові, її очолює Олег Синаюк^[18].

У 2025 році став співзасновником двох структур: Українського центру ромських студій при Херсонському державному університеті^[24] та німецької громадської організації «Українсько-ромський адвокаційний альянс» (АУРА)^[25][26]. Є співголовою обох організацій^[3].

З 2026 року — координатор тематичної секції ромської мови Європейського ромського інституту мистецтва і культури (ERIAC)^[3].

У 2022–2025 роках входив до Експертних рад Українського культурного фонду^[27][28]. У фонді EVZ входить до Консультативного органу^[29] та журі програми «Лачо Дівес 2.0»^[15]. Організовує публічні заходи з ромами-ветеранами ЗСУ та виступає на них^[30][31][32].

Пише вірші та казки влахицьким діалектом циганської мови, для якого розробив власну систему письма на основі кирилиці, і перекладає ним світову й українську поезію^[33]. Озвучує цим діалектом мультфільми^[34], освітні відео^[35], аудіокниги та радіоп'єси^[33]. Цим же діалектом перекладає християнські тексти для дітей, зокрема комікси, а також дитячу Біблію К. Н. Тейлора «Мэрни англуйи Библия андэ картинкэ» («Моя перша Біблія в картинках», 2025)^[3]. У 2020–2021 роках створював аудіоказки ромською мовою для програми Radio Romano Шведського радіо^[36]. Співавтор двомовного посібника ромською мовою «Адіной тай пістрой рроманес» («Читай та пиши циганською», 2022), який пройшов експертизу якості за критеріями Українського інституту розвитку освіти та ЮНІСЕФ для використання у формальній і неформальній освіті^[3][15]. Популяризує ромську мову у соціальних мережах, де веде освітній блог^[33].

• Конкурс літературної творчості та перекладів ім. Броніслави Вайс (Бухарест): друге місце в секції поезії (2019)^[37] та перше місце в секції перекладів ромською мовою (2020)^[38].
• Нагорода ім. Рональда Лі за внесок у розвиток та збереження циганської мови (Монреаль, 2023)^[3][39].
• Спеціальна нагорода журі Journalism Excellence Award Ради Європи (2025, разом із М. Гоманюком, за спільну статтю)^[13][14].

• Панченко Я., Кючуков Х., Гоманюк М., 2025. Зміст, сприйняття та практики використання етнонімів роми і цигани у сучасній Україні // Економічна та соціальна географія, № 94, с. 28–52.
• Zharonkin V., Panchenko J., Danylenko I., Homanyuk M., 2024. Decline in xenophobia towards Roma in Ukraine: An analysis of recent public opinion trends // Ekonomichna ta Sotsialna Geografiya, № 92, p. 104–113.
• Panchenko Y., Homanyuk M., 2023. Servur'a and Krym'a (Crimean Roma) as indigenous peoples of Ukraine // Etnografia Polska, 67(1–2), p. 155–173.
• Homanyuk M., Panchenko J., 2023. From a Pilfered Nail to a Stolen Tank: The Role of a Media Event in the Consolidation of the Ukrainian Political Nation // Dossier #1. War, migration and memory. Berlin: Forum Transregionale Studien.
• Махотина И., Панченко Я., 2019. Традиционный костюм цыган-сэрвов и влахов // Scriptorium nostrum, № 1 (12), с. 254–267.
• Махотина И., Панченко Я., 2019. Традиционное жилище и элементы неоседлого быта цыган-влахов и сэрвов // Revista de etnologie și culturologie, Vol. XXVI, p. 22–30.
• Махотина И., Панченко Я., 2020. Календарная обрядность цыган-влахов и сэрвов во второй половине XX — начале XXI века // Revista de etnologie și culturologie, Vol. XXVII, p. 54–64.

• Zharonkin V., Panchenko J., Homanyuk M., 2024. Ukrainian Roma: Facing the challenges of the Russian-Ukrainian war and displacement // E. Muratova, N. Zasanska (eds.). Minorities at War: Cultural Identity and Resilience in Ukraine. London: Routledge, ch. 13, p. 262–287.
• Черных А., Кожанов К., Цветков Г., Махотина И., Панченко Я., 2018. Календарные праздники и обряды; Одежда // Деметер Н., Черных А. (ред.). Цыгане. Серия «Народы и культуры». Москва: Институт этнологии и антропологии РАН, гл. 6, 9.

• Панченко Я., Махотіна І., Дорохманов М. Адіной тай пістрой рроманес [Читай та пиши циганською]. — Дніпро: Середняк Т. К., 2022. — 36 с. Пройшов експертизу якості за критеріями УІРО та ЮНІСЕФ. (україномовна версія), (російськомовна версія).
• Дорохманов Н., Панченко Я., Махотина И. Чити ай скрии рроманес [Читай та пиши циганською]. — Днепр: Середняк Т. К., 2020. — 34 с. Версія посібника кишинівським діалектом.

• Interview mit Janush Panchenko zum Internationalen Tag der Roma-Sprache [Інтерв'ю з Янушем Панченком до Міжнародного дня ромської мови] (нім.) (укр.). 4 листопада 2026. Фонд EVZ.
• Wie die Russen die Roma aus Kachowka vertrieben [Як росіяни вигнали ромів із Каховки] (нім.). 2 березня 2025. Інтерв'ю з Олесею Яремчук.
• День ромської мови: як з'явилась романі, скільки діалектів існує та чому ромська молодь соромиться нею розмовляти. 5 листопада 2024. Інтерв'ю з Іриною Миколайчук.
• Тут хочу жить. Як війна розпорошила ромів півдня України та зламала мрію лідера ромської громади у Каховці. 15 грудня 2023. Інтерв'ю з Олесею Яремчук.
• 'If not me, then who?': Ukraine's Roma defy prejudice to join fight against Russian invasion [«Якщо не я, то хто?»: роми України долають упередження, щоб долучитися до боротьби проти російського вторгнення] (англ.). 18 січня 2023. Інтерв'ю з Даніелем Маклафліном.
• До окупації роми Херсонщини були аполітичними. Зараз вони донатять на ЗСУ та йдуть служити. Дослідник Януш Панченко розказує, чому так сталося і чому тепер роми пишаються, що вони українські. 13 січня 2023. Інтерв'ю з Оксаною Расуловою.
• Chilling testimony of a Romani activist about Russia's occupation of Ukraine and destruction of the Romano Than center in Kherson Oblast [Моторошне свідчення ромського активіста про російську окупацію України та знищення центру «Романо Тган» на Херсонщині] (англ.). 30 грудня 2022. Інтерв'ю з Маріанною Максимовою, Людмилою Комар та Ґвендоліною Альберт.
• Ромський поет Януш Панченко — хранитель прадавньої мови сервів та волохів. 25 жовтня 2020. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Інтерв'ю з Євою Райською.
• Нацисти і печиво: історія ромського геноциду. липень 2020. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Інтерв'ю з Ксенією Чикуновою та Маргаритою Гасановою.