YaChudo

Ямаки

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Ямаки
Засновано1768 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країни Османська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ТипДопоміжні сили, що складаються з місцевих балканських мусульман
РольГарнізонна варта
Розпущено1804 Редагувати інформацію у Вікіданих

Ямаки (тур. yamaklar) — допоміжні війська армії Османської імперії,[1] що набиралися з місцевого мусульманського населення. Спочатку це були невійськові члени османських сил[2], які в пізніші періоди імперії перетворилися на новонавербованих яничарських військ і зрештою стали погано навченими та погано оплачуваними гарнізонними охоронцями.[3][4]

Турецьке слово «ямак» означає «помічник» або «друг».[5] Це слово також використовується для позначення оплачуваного помічника ремісника.[6] Боснійське прізвище Ямакович походить від османського терміну, що означає «яничарський рекрут».[7]

Спочатку ямаки були цивільними особами, мобілізованими для виконання різних завдань під час воєн, або добровольцями, яких хотіли завербувати як яничарів. Османська імперія мала практику призначати яничарські сили до гарнізонів у прикордонних фортецях. Місцевих ремісників, які співпрацювали з яничарами, називали ямаками, оскільки вони допомагали яничарам.[6] Зрештою вони стали погано оплачуваними та навченими мусульманськими гарнізонними вартовими, зокрема в гарнізонах на Босфорі, Чорному морі та Дунаї.[8] Ось чому в деяких джерелах їх називають яничарською прикордонною вартою.[9] У 1768 році, під час мобілізації військ для боротьби проти Росії, у Сараєво було завербовано 1000 ямаків. Їх відправлено проти Чорногорії, союзниці Росії.[10]

Наприкінці XVIII та на початку XIX століття вони стали джерелом заворушень та опору реформам.[8] У провінційних гарнізонах повторювалася певна закономірність. Кількість ямаків, які допомагали нечисленним активним яничарам, зростала через ділові можливості, які надавала ця посада. Невдовзі їх кількість ставала занадто великою для гарнізону, щоб їх утримувати, тому багато з них переселялися в сільську місцевість, щоб завдавати страждань селянам та поміщикам, встановлюючи терор. Такі ямаки слідували за своїми лідерами, яких називали дахами, та не підкорялися наказам урядовців і навіть султана.[11] Це була, по суті, ситуація в Сербії на початку ХІХ століття, яка призвела до Першого сербського повстання (1804—1813). Санджак Смедерево (у сучасній Сербії) керувався чотирма командирами ямаків (дахії).[12]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Shaw, Stanford J.; Shaw, Ezel Kural (27 травня 1977). History of the Ottoman Empire and Modern Turkey: Volume 2, Reform, Revolution, and Republic: The Rise of Modern Turkey 1808-1975. Cambridge University Press. с. 517. ISBN 978-0-521-29166-8. yamak: допоміжний солдат
  2. ↑ Inalcik, Halil; Quataert, Donald (1 травня 1997). An Economic and Social History of the Ottoman Empire. Cambridge University Press. с. 91. ISBN 978-0-521-57456-3.
  3. ↑ Greene, Molly (2000). A Shared World: Christians and Muslims in the Early Modern Mediterranean. Princeton University Press. с. 90. ISBN 0-691-00898-1. yamak (буквально — новобранець)
  4. ↑ Palmer, Alan (19 травня 2011). The Decline and Fall of the Ottoman Empire. Faber & Faber. с. 1960. ISBN 978-0-571-27908-1. yamak: молоді найманці-яничари
  5. ↑ Yamak.
  6. ↑ а б Wilkins, Charles L. (2010). Forging Urban Solidarities: Ottoman Aleppo 1640-1700. BRILL. с. 271. ISBN 978-90-04-16907-4.
  7. ↑ Berkes, Niyazi; Little, Donald Presgrave (1976). Essays on Islamic Civilization: Presented to Niyazi Berkes. Brill Archive. с. 254. ISBN 90-04-04464-7. Jamakovi6 (від осм. yamak: новобранець-яничар)
  8. ↑ а б Aksan, Virginia (14 січня 2014). Ottoman Wars: An Empire Besieged. Routledge. с. 64. ISBN 978-1-317-88403-3.
  9. ↑ Karpat, Kemal H. (Січень 2002). Studies on Ottoman Social and Political History: Selected Articles and Essays. BRILL. с. 427. ISBN 90-04-12101-3. Він став ямаком (прикордонником-яничаром) і завоював популярність серед військ у Відіні. Згодом до Пасваноглу приєдналися й белградські ямаки, вигнані з цього міста. Навіть яничарський корпус у Стамбулі ставився до нього прихильно.
  10. ↑ Skarić, Vladislav; Ekmečić, Milorad (1985). Izabrana djela. Veselin Masleša. с. 169. Коли у 1768 році збирали військо для боротьби з росіянами, 1 000 яничарів вирушили із Сараєво до Чорногорії, яка була союзником Росії.
  11. ↑ Sugar, Peter F. (1977). Southeastern Europe Under Ottoman Rule, 1354-1804. University of Washington Press. с. 242. ISBN 978-0-295-96033-3.
  12. ↑ Király, Béla K.; Rothenberg, Gunther Erich (1982). War and Society in East Central Europe: The first Serbian uprising 1804-1813. Brooklyn College Press. с. 75. ISBN 978-0-930888-15-2. Ямаки правили Сербією так само, як майже два століття тому османські війська правили в Алжирі

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).