Ягорлицький Кут

Ягорлицький Кут Єгорлицький Кут
46°17′59″ пн. ш. 31°49′47″ сх. д. / 46.29972° пн. ш. 31.82972° сх. д.
Довколишні води	Ягорлицька затока/Тендрівська затока
Країна	Україна
Регіон	Херсонська область

Назва. Назва півострова "Ягорлицький Кут" ("Ягорлицький півострів", на деяких топографічних картах "Егорлыцкий полуостров") походить від тюркських понять "ägri" (кривий), "ägrilik" (кривизна) (Фасмер, 1964; Янко, 1998), що, вірогідно, обумовлено дуже складним характером обрисів п-ва. Слово "кут" є відомим українським поняттям, що повністю відповідає хорологічним особливостям п-ва.

Тополого-метричні особливості. Півострів знаходиться на півдні України (Херсонська область) в північній частині Чорного моря. Площа п-ва - 12914 га. З півночі він омивається Ягорлицькою затокою, з півдня та заходу Тендрівською затокою, край східної частини - у вигляді дуги між Ягорлицькою та Тендрівською затоками. Протяжність із заходу на схід - 17 км, у найширшій частині між зазначеними затоками - до 12 км. Біля берегів п-ва - дві групи дрібних островів - Ягорлицькі та Сибірські, у Тендрівській затоці, - за 3 км від західної частини п-ва - острів Орлов. Діапазон абсолютних відміток на п-ві 0-6 м, але переважно, особливо в південній частині, до 1,0 м, а почасти й зі значеннями менше 0,0 м (Кривульченко, 2005).

Фізико-географічні особливості. Генетично півострів знаходиться в умовах плоскорівнинної частини Лівобережжя Нижнього Дніпра (Кривульченко, 2005, 2019, 2024), зокрема приморської алювіально-перигляціальної тераси з потужними верствами піщаних відкладів, які перекриті шаром лесовидних суглинків. На тлі плоскорівнинного рельєфу, близького залягання хлоридно-натрієвих грунтових вод існує дуже значне поширення дрібних мілких плоскодонних западин (шороподібних падин, сорів), значна частина яких заповнена солоними озерами. За таких умов тут яскравий прояв мають галогенні грунти, - солончаки й солонці, подекуди - солоді (Лавренко, Десятова-Шостова, 1928), та галофітна рослинність. За визначенням ботаніків тип рослинності п-ва ідентифікований як "причорноморські пустельні полиново-дернистозлакові степи" (Уманец, Маяцкий, 1999). Загалом територія п-ва є класичним проявом галогенних біогеценозів, ландшафтів (Кривульченко, 2005).

Антропогенний вплив та наслідки. Територія п-ва здебільшого використовувалася в якості пасовища, локально - з метою вирощування садної солі ("Ягорлицький сольовий промисел"), ніколи - для орного землеробства. Населення раніше існуючих на п-ві селищ Вільний порт та Вільний труд переважно займалося рибальством та вівчарством. У 1959—1994 рр. більша частина п-ва була полігоном військово-повітряних сил Чорноморського флоту. Після ліквідації полігону 4700 га земель західної частини п-ва було приєднано в 1998 р. до Чорноморського біосферного заповідника (кластер «Ягорлицький Кут»). Пізніше ця площа складала 5540 га. До 1999 р. використання п-ва як військового полігону не призводило до корінної зміни рослинного покриву (Уманец, Маяцкий, 1999), але під впливом бомбометання мікрорельєф території зазнав певних змін. У липні 2021 р. тут був створений державний випробувальний полігон «Ягорлик»^[1].

З 2022 р. територія п-ва окупована Росією. 5 липня 2025 року внаслідок масштабної пожежі, що виникла під час російської окупації, вперше за три роки війни вигоріла ділянка «Ягорлицький Кут». Пожежа на «Ягорлицькому Куті» тривала щонайменше дві доби та охопила значну площу сухого степу. До цього вона залишалася єдиною материковою частиною Чорноморського біосферного заповідника, яка уникла великих пожеж. «Ягорлицький Кут» є одним із найцінніших природних комплексів заповідника, де зберігся масив нерозораного причорноморського степу з оселищами рідкісних степових видів птахів^[2].

• Кривульченко А.І. Сухі степи Причорномор’я та Приазов’я: ландшафти, галогеохімія ґрунто-підґрунтя. Київ: Гідромакс, 2005. 345 с.
• Кривульченко А. І. Олешківські піски як ієрархічно побудована природна система. Вісн. Львів. ун.-ту. Сер. географ. 2019. Вип. 53. С. 197–209.
• Кривульченко А. І. Геоморфологія Олешківських пісків. Дніпро: Ліра, 2024. 215 с.
• Лавренко Є., Десятова-Шостова Н. Рослинність засолених грунтів Ягорлицького півострова (Херсонська округа). Матеріали дослідження грунтів України. Вип. ІІ. 1928. С. 109-138.
• Уманец О. Ю., Маяцкий Г. Б. Ягорлыцкий полуостров - уникальный эталон пустынных степей северо-западного Причерноморья. Проблемы сохранения и восстановления степных экосистем. Материалы науч. исслед. государственного заповедника "Оренбургский". Оренбург. 1999. С. 132-133.
• Янко М. П. Топонімічний словник України. Словник-довідник. Київ: Знання, 1998. 430 с.