Явірки
| Село | |
|---|---|
Явірки пол. Jaworki | |
| Координати 49°24′37″ пн. ш. 20°33′07″ сх. д. / 49.41027778° пн. ш. 20.55194444° сх. д. | |
| Країна | |
| Воєводство | Малопольське воєводство |
| Повіт | Новотарзький повіт |
| Гміна | Щавниця |
| Внутрішній поділ | |
| Водойма | Ґрайцарик, Скальський Потік |
| Населення | 564 особи (2011[1]) |
| Часовий пояс | UTC+1, влітку UTC+2 |
| Телефонний код | (+48) 18 |
| Поштовий індекс | 34-460 |
| Автомобільний код | KNT |
| SIMC | 0963514 |
| GeoNames | 770227 |
| OSM | ↑2834805 ·R (Ґміна Щавниця) |
Явірки Явірки (Польща) Явірки Явірки (Малопольське воєводство) | |
![]() | |
| | |
Явірки (пол. Jaworki) — село на західній Лемківщині в Польщі, у гміні Щавниця Новотарзького повіту Малопольського воєводства. Населення — 564 особи (2011[1]).
Географія
У селі річки Скальський Потік та Кам'янка впадають у Грайцарик.
Історія
В 1600 році Явірки відповідно до угоди в переліку 25 гірських сіл перейшли від князів Острозьких до князів Любомирських.
З 1786 р. велися метричні книги. Спочатку Явірки належали до парафії Шляхтова, в 1820 р. утворено власну окрему.
Станом на 1930-і роки довколишні лемківські села сполонізувались, відтак Явірки опинились на острівці з кількох сіл, якого науковці згодом назвали Шляхтовська Русь.
У 1939 році в селі проживало 660 мешканців, з них 620 українців, 49 поляків — прикордонна охорона[2].
До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Мушинського деканату, до якої належали також Біла Вода і Чорна Вода[3].
Більшість українського населення виселено в 1945 році в СРСР, 12 липня 1947 р. було депортовано на понімецькі землі Польщі 118 лемків, у жовтні того ж року в селі було заарештовано й кинуто в концтабір «Явожно» 2 особи, які уникли депортації чи повернулися з місць заслання, а через три роки 14-22.04.1950 було депортовано 34 родини (103 особи) до Щецінського воєводства[4]
1 січня 2008 року давні лемківські села Біла Вода і Чорна Вода вилучені з міста Щавниця і прилучені до відновленої адміністративної одиниці села Явірки як частини села.
Входить до найзахіднішої ділянки суцільної української етнічної території[5].
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 279 | 54 | 202 | 23 |
| Жінки | 285 | 66 | 165 | 54 |
| Разом | 564 | 120 | 367 | 77 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Явірки
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55, 119 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 114
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 55, 461.
- ↑ Українська школа під польським ярмом у Східній Галичині. — Відень, 1921. — С. 26
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Jaworki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 513. (пол.) (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

