YaChudo

Явстах Волович

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Явстах Волович
Герб
Герб
Єпископ Вільнюський
1616 — 1630
Попередник: Бенедикт Война
Наступник: Абрагам Война
 
Альма-матер: Падуанський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Професія: священник
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 1572[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гродно, Троцьке воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 19 січня 1630 Редагувати інформацію у Вікіданих
Verkiaid, Віленський повіт Редагувати інформацію у Вікіданих
Похований: Собор святих Станіслава і Владислава (Вільнюс)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Іван Волович
Дружина: Катерина Гаславська

CMNS: Явстах Волович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Явстах Волович (1572 — 19 січня 1630) — державний і релігійний діяч Великого князівства Литовського, меценат і бібліофіл. Духовний референдар (1600—1615), писар (1605—1615) та віце-канцлер Литовський (1615—1618), єпископ Вільнюський (з 1616).

Життєпис

Представник знатного роду Воловичів, герб «Богорія», син Івана та Катерини Гаславських. Мав були братів Андрія та Павла.

Явстах Волович. Невідомий художник, XVII ст.

Навчався у Вільнюській академії та університеті, продовжував освіту в університетах Падуї та Риму. Кусташ, канонік Вільнюса (1592), кантор (1597), пастор Троцький, єпископ Вільнюський з 18 травня 1616 року.

Через великі масштаби території Вільнюської єпархії було утворено Білоруську архієпархію, яку очолив єпископ-суфраган (намісник єпископа Вільнюського). За часів його правління в країні було збудовано 26 церков (переважно на заході сучасної Білорусі)[3]. Висвятив на священника Андрія Боболю. Входив до посольства Речі Посполитої, Папи Римського у 1595, а також до інших посольств[4].

Волович був щедрим покровителем. Керував реставрацією Вільнюського собору після пожежі у 1610 році.

Сприяв формуванню факультетів права та медицини у складі Вільнюської академії (університету).

Заснував лікарню святих Нікодима та Йосафата у Вільнюсі за власні кошти.

Єпископа Воловича було поховано в Королівській каплиці (каплиця Воловичів) Вільнюського собору, побудованій та прикрашеній його зусиллями.

Бібліотека

Зібрав цінну власну бібліотеку, до якої увійшли твори гуманістів, філософсько-богословська література, географічні описи. Більшість своїх книг Волович придбав під час подорожей Європою. Багато книг із бібліотеки Воловича мають посвяти авторів і виходили у найкращих друкарнях Європи.

Волович залишив свої книги в бібліотеці Вільнюської академії; вважається, що не всі книги потрапили до університетської бібліотеки, бо Вільнюський капітул відмовився їх передати. Деякі книги із колекції єпископа Воловича зараз зберігаються в Бібліотеці Вільнюського університету, Бібліотеці Литовської академії наук та інших бібліотеках.

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 90. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
  2. ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 92. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
  3. ↑ Грицкевіч А. Валовічи // ЭГБ. Т. 2. — Менск, 1994. С. 210.
  4. ↑ Грицкевіч А. Валовічи // ВКЛ. Энцыкл. Т. 1. — Менск, 2005. С. 383.

Джерела

  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 684 с.: іл. ISBN 985-11-0314-4.
  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Менск: БелЭн, 1994. — 537 с., [8] к.: іл. ISBN 5-85700-142-0.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).