Яблучко (пісня)

«Я́блучко» — пісня-частівка, популярна серед махновців, червоноармійців, та білогвардійців. З часом стала своєрідним матроським гімном червоноармійців, пізніше переродилася із матроської пісні в матроський танець. Варіантів тексту було дуже багато, всі вони були призначені на підняття бойового духу солдат. Сьогодні пісня та танець вважається народними російськими, їх виконують в балатах, уривки звучать в фільмах, існують безліч кавер версій.

В роки революції та Громадянської війни пісня входить до популярної народної матроської революційної поезії. В першу чергу — це куплети-частівки, які можна було співати під гармошку. Простота форми призвела до великої кількості переробок: у різноманітних версіях шляхом заміни одного-двох слів досягається кардинальна зміна всієї політичної направленості твору та змісту в цілому. Так, наприклад, до них можна віднести й відомі частівки з початками «Я на бочку сижу», «Ех, яблочко» та інші.

Найдавнішим відомим записом є патефонна платівка фірми Columbia (E9054) кінця 1920-х років у виконанні Давида Медова (David Medoff).

Існує версія, що прабатьком основної мелодії став англійський танець під назвою «Хорнпайп», який і став прообразом танцю «Яблочко». Також існує версія, що вона зародилася на Чорноморському флоті, де проходили службу здебільшого українці, й була створена на основі української танцювальної приспівки:

Більшість російських дослідників дотримуються версії, що танцювальний наспів був запозичений з молдавської запальної народної пісні-танцю «Калач».

Вперше ноти опубліковані були в Ростові-на-Дону в 1916 році у видавництві Андрія Дідеріхса під загальним заголовком «Песенки настроения» (укр. «Пісеньки Настрою») Миколи Тагамліцького. На звороті обкладинки було написано: «Большой успех! Песни улицы. Новый жанр» (укр. «Великий Успіх! Пісні вулиці. Новий жанр»). Далі був наведений перелік пісень цього роду, серед яких було і «Яблочко».

У період Громадянської Війні в Росії з'являється багато різноманітних куплетів на мелодію цієї пісні. Про велику популярність революційних варіантів пісні згадував поет Михайло Свєтлов:

«Яблочко» — російський міський танець 1910-х років, який відрізняється яскравою мелодичною своєрідністю. Музикальний розмір — 2/4. Темп помірно швидкий. Являє собою відчайдушний матроський танець. Виконується по-одному чи в групі, в супроводі частівок. Для танцю характерні рухи типових російських «плясок»: присядка та хлопок, а також чечіточно-дробовий перестук. Як і «Циганочка», це рідкісний приклад мінорної теми в російській танцювальній традиції. Вважається, що танець «Яблочко» з'явився як синтез англо-ірландського хорнпайпа та російських народних танців.

З кінця XIX століття в Росії у матросів став популярним англійський танок моряків — хорнпайп (англ. hornpipe) — початково дуже далекий від моря, але до початку XVIII століття став популярним серед моряків. На естраді кафешантанів танець виконували під назвою «матлот» (фр. matelote — «матроський»). Його виконавці, інколи в травесті, включали в свої номери обов'язкові елементи — «витягування канату», «підйом на щоглу», «качалку» з ноги на ногу, яка є подібною на морську качку та відтворює її, тощо.

Роком появи матроського танцю в такому вигляді, близькому до того, в якому він відомий зараз, вважають 1760, коли з двох мініатюр був складений один танець. В той час його виконували тільки чоловіки. Вперше жінки виконали хорнпайп в ірландському графстві Корк.

У післяреволюційні роки матлот став всенародно популярним, змінивши назву на русійську «матроське „Яблочко“», за однойменною пісенькою — «Ех, яблочко! Да куда котишься?», ставши ніби символом революційного моряка. Головним в ній стали ритмічні удари та перебори ніг — чечітка. Змінюється й манера танцю — ставши більше енергійною, відвертішою. Його танцюють на одному місці та із закладеними за спиною руками.

Танець воєнних моряків під назвою «Яблочко» увійшов в балетну постановку на музику Р. Глієра «Червона квітка», яка відбулась в 1927 році. Сцена Великого театру подарувала танцю яблучко нове життя на професійній сцені. В роки Другої Світової Війни в воєнних частинах особливим успіхом користувались танці на воєнну тематику та народні танці. Кожна військова частина мала свій колектив, та майже кожний колектив своє «Яблучко».

Сьогодні матроський танець «Яблочко» — це концертний номер в сценічних композиціях і є в репертуарі як професіональних, так і багатьох колективів самодіяльності.

В танці всі рухи виконуються на 8—16 тактів виконання, а мелодія побудована за спеціальним музикальним квадратом. Темп танцю може варіюватися від повільного і до дуже швидкого. Починається яблочко повільним виходом моряків, широкими жестами рук. Танцівники з'єднується в ряд, кладуть руки на плечі один одного, а ногами роблять дуже швидкі кроки та вистукують дріб. З часом темп збільшується і тут вже танцівники показують свою техніку. Для танцівника характерними є російські «перепляси», коли один з танцюристів показує якийсь рух, а інший повинен його повторити, а потім показати своє «колінце», що повинен повторити перший танцюрист.

Традиційний костюм виконавців «Яблочка» добре знайомий і легко впізнаваний. Він обов’язково включає кофту-матроску, картуз-безкозирку та широкі штани. Ірландські матроси танцювали свій танець у грубих важких капцях, тоді як сучасні танцівники, зазвичай використовують простіші й легші.

Російський варіант танцю «Яблочко» може бути пристосований для виконання на обмеженому просторі. Цьому сприяє його особливість— складені руки, прямий корпус, швидкі рухи ногами на одному місці. Ізольований на час рейсу флотський колектив сприяв збереженню традицій матроського танцю. Водночас тривале перебування на судні давало можливість збагатити танець новими елементами.

1926 року в СРСР зняли фільм «Ех яблочко, да куди котишся». Хореографічна версія танцю вперше була поставлена на сцені тогож року Рейнгольдом Глієром у балеті «Червоний Мак»^[1] з цього часу на заході танець відомий як «Російський Танець Моряків».^[2]

Частівки цитуються в романі генерала Петра Краснова «От двуглавого орла к красному знамени» (1921) (укр. Від двоголового орла до червоного прапора). Її співають у кількох епізодах: першу серію виконують червонармійські піснярі під дві гармошки та кларнет на вечірці червоних командирів у Петрограді в червні 1920 року; другу співає Полежаєв — колишній білогвардієць, учасник тієї ж вечірки; третю — дезертир, колишній командир Червоної армії, у листопаді 1920 року в Фінляндії

Існує версія, що першопочатково це була саме українська махновська пісня^[3]

• Пісня Шарікова («Яблучко») - «Собаче серце»" (рос.)
• Яблочко (танець та пісня) (рос.)
• Велика кількість частівок на мотив «Яблучка» періоду громадянської війни, червоної спрямованості (рос.)
• «Эх, яблочко, сбоку зелено, — Колчаку за Урал ходить не велено.» (рос.)
• Фільм «Ех, яблочко, куди котишся» (1926) (рос.)
• http://publikator.org.ua/texts/show/6232/