YaChudo

Юхан Борген

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Юхан Борген
норв. Johan Collett Müller Borgen Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімMumle Gåsegg Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився28 квітня 1902[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Християнія, Норвегія[4] або Осло, Норвегія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 жовтня 1979[1][2][…] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Hvaler Municipalityd, Естфолл, Норвегія[6][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Норвегія[7][8][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняОсло[10][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, літературний критик, журналіст, драматург, публіцист, критик, прозаїк-романіст, новеліст, автор Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнорвезька[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1925
У шлюбі зAnnemarta Borgend[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиBrett Borgend і Ane Borgend[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

премія Доблоуґа (1965)

літературна премія Північної Ради (1967)

Премія книгарів Норвегіїd (1965)

Gyldendal's Endowmentd (1945)

Культурна премія міста Ослоd (1967)

CMNS: Юхан Борген у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Юхан Борген (норв. Johan Borgen; 28 квітня 1902, Християнія — 16 жовтня 1979) — норвезький письменник.

Життєпис

Син адвоката. Літературну діяльність почав, як журналіст. Збірники «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser», під псевд. Мумле Госегг, 1932) і «60 Мумле Госегг» («60 Mumle Gåsegg», 1936), направлені головним чином проти суспільного лицемірства, принесли Боргену репутацію одного з найкрупніших гумористів Норвегії.

Перший роман Боргена «Підбиваючи підсумки» («Når alt kommer til alt», 1934) зображає рефлектуючого інтелігента. В п'єсах 30-х рр. «Конторшеф Лі» (1936), «Поки ми чекаємо» (1938) та ін. Борген показав себе майстром психологічного аналізу.

Під час 2-ї Світової війни емігрував у Швецію, де написав «Літа немає і не буде» («Ingen sommer», Стокгольм, 1944, в Осло вид. в 1946) про настрої норвезької інтелігенції під час окупації. В романі «Стежка кохання» (1946) Борген засуджує пасивність частини інтелігенції, ворожої до фашизму. В трилогії «Маленький лорд» («Lillelord», 1955), «Темні води» («De mørke kilder» ,1956) и «Тепер йому не втекти» («Vi har ham nå», 1957) найвідомішому його творі, показане формування, розвиток та крах особистості головного героя. В романі «Я» («Jeg», 1959) Борген віддав шану методу фрейдистського психоаналізу.

 Твори

  • Dager på Grini, [Oslo], 1945;
  • Noveller i utvalg. 1936—1961, Oslo, 1961;
  • Blåtind, Oslo, 1964;
  • Ord gjennom år. Essays, Oslo, 1966;
  • Trær alene i skogen, Oslo, 1969.

Література

  • Суриц Е., Заключительная часть трилогии Боргена, «Иностранная литература», 1958, № 8;
  • Houm Ph., Norges litteratur fra 1914 til 1950 årene, Oslo, 1955;
  • Nag М., J. Borgen — ord-kunstner og kjemper, «Friheten», 1962, 4 mai.

Примітки

  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Nationalencyklopedin — 1999.
  4. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ Discogs — 2000.
  6. ↑ Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica Inc., 1968.
  7. ↑ http://www.worldatlas.com/webimage/countrys/europe/norway/nofamous.htm
  8. ↑ http://www.infoplease.com/encyclopedia/entertainment/norwegian-literature.html
  9. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  10. ↑ Hvem er Hvem? — С. 71.
  11. ↑ Hvem er Hvem? — 1948. — С. 68.
  12. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  13. ↑ а б Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502

Посилання

  • Борген Юхан // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 163. — ISBN 966-692-578-8.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).