Демич Юрій Олександрович

Демич Юрій Олександрович
Народився	18 серпня 1948  Магадан, Ольський район, Нижньоамурська областьd, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Помер	24 грудня 1990 (42 роки)  Москва, СРСР
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Заклад	Самарський академічний театр драми імені Максима Горькогоd
Роки діяльності	1964 — 1990
У шлюбі з	Irina Demichd і Tatyana Lyukshinovad
Діти	Aleksandr Demichd
Батьки	Aleksandr Demichd
IMDb	nm0218459
Нагороди та премії

Юрій Олександрович Демич (рос. Ю́рий Алекса́ндрович Де́мич; * 18 серпня 1948, Магадан, РРФСР, СРСР — 24 грудня 1990, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський російський актор театру, кіно, озвучування. Заслужений артист РРФСР (1982). Лауреат Державної премії СРСР (1978), премії Ленінського комсомолу (1982).

Народився в акторській родині.

Закінчив Державний інститут театрального мистецтва (1971). Працював у Куйбишевському драматичному театрі.

З 1974 р. — актор Великого драматичного театру (Ленінград).

• «Ні дня без пригод» (1971, Семен Петрович)
• «Одинадцять надій» (1975, Сергій Андрійович Романцев)
• «Там, за горизонтом» (1975, Сергій)
• «Довіра» (1975, Микола II)
• «Легко бути добрим» (1976, Лаврухін)
• «Сімдесят два градуси нижче нуля» (1976, Валерій Нікітін)
• «Мене це не стосується» (1976, Вадим, наречений Регіни)
• «Три веселі зміни» (1977, Павло)
• «Убитий при виконанні» (1977, Дивильковський)
• «Перші радощі» (1977, Кирило Ізвєков)
• «Гарантую життя» (1977, Максим Стрєльцов)
• «Пастка» (1978)
• «Точка відліку» (1979, Григорій Чагін)
• «Незвичайне літо» (1979, Кирило Ізвєков)
• «Коли помер святий Патрік?» (1980)
• «Оголошено розшук...» (1981, Валентин Петрович Сьомін)
• «Всім — спасибі!» (1981, Валентин, актор)
• «Викрадення чародія» (1981, Кін Володимирович)
• «Росія молода» (1981—1982, т/ф, поручик Мєхоношин (5—8 серії)
• «Надія і опора» (1982, Микола Олексійович Курков, голова колгоспу)
• «Смерть на зльоті» (1982, Ігор Олександрович Кримов, вчений, співробітник секретного інституту)
• «Сім годин до загибелі» (1983, Гаркуша)
• «Відлуння далекого вибуху» (1983, Сергій Олександрович Савич)
• «Магістраль» (1983, завідувач відділу транспорту обкому партії Сергій Федорович Колобов)
• «Чокан Валіханов» (1983, Дуров)
• «Прохіндіада, або Біг на місці» (1984, слідчий)
• «Вийти заміж за капітана» (1985, Лядов)
• «Суперниці» (1985, Олександр Андрійович Буланов, жіночий тренер з веслування на байдарках)
• «Прорив» (1986, заст. начальника Ленметрострою Владислав Миколайович Юрасов)
• «Шлях до себе» (1986, Олег Козирєв, каскадер)
• «Везуча людина» (1987, Самсонов)
• «НП районного масштабу» (1988, Околотков, секретар міськкому ВЛКСМ)
• «Воно» (1989, Угрюм-Бурчеєв)
• «Чаша терпіння» (1989, Андрій Володимирович Громов)
• «Духів день» (1990)
• «Оскаженілий автобус» (1990, Георгій Олександрович Матвєєв, консул СРСР в Ізраїлі)
• «Людина з чорної „Волги“» (1990, Олексій В'ячеславович Прошин) та ін.

Знявся в українських фільмах:

• «Родина Коцюбинських» (1970, Юрій Коцюбинський)
• «Ні дня без пригод» (1971, Петрович)
• «Дума про Ковпака» (1973—1976, Мошкін)
• «Посилка для Світлани» (1974, Олександр)

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — СІ 16;
• Раззаков Ф. Досьє на звезд. 1962—1980. М., 1998. — С.567—570.

• https://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/1237/works// [Архівовано 1 квітня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.