YaChudo

Юліус Барон

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Юліус Барон
нім. Julius Baron
Народився1 січня 1834[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Твардогура, Олесницький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 червня 1898[3] (64 роки) або 7 червня 1898[2] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бонн, Кельн, Рейнська провінція, Прусське королівство[4][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняВроцлав Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німецький Рейх[5][6][2]
 Прусське королівство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьправник, викладач університету, історик права Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materQ2015093?[2]
Magdalenaeum Wrocławd (1851)[2][3]
Вроцлавський університет[2][3]
Університет Фрідріха-Вільгельма[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьримське право[5][2] і цивільне право[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Фрідріха-Вільгельма[7][3]
Боннський університет[6][2][3]
Бернський університет[6][2][3]
Грайфсвальдський університет[6][2][3]
Mitte Local Courtd[2]
HU Berlin
Q119244249? Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаGerichtsassessord[2], екстраординарний професор[2][3], професор[2][3], професор[2][3], професор[2] і приват-доцент Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор обох прав[2][3] (14 червня 1855) і професор[6][2][3] (4 квітня 1860)
Відомий завдяки:автор курсу Пандектів
CMNS: Юліус Барон у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Юліус Барон (1 січня 1834, Фестенберг, провінція Сілезія, королівство Пруссія (тепер м. Твардогура, Олесницький повіт, Нижньосілезьке воєводство, Польща) — 9 червня 1898, Бонн, королівство Пруссія) — німецький науковець у галузі римського права (історії римського права, Пандектів і римського цивільного процесу). Був екстраординарним професором у Берлінському університеті (1869 — 1880), ординарним професором в університетах Грайфсвальда (1880 — 1883), Берна (1883 — 1888) та Бонна (1888 — 1898).

Основна його праця — «Пандекти», мала значний успіх, витримала дев’ять видань, була перекладена російською мовою Л. Петражицьким.

Біографія

Юлій Барон походив з єврейської родини. З 1845 по 1851 навчався в гімназії Ельзера та гімназії Марії Магдалини в Бреслау. Після вивчення права в університетах Бреслау та Берліна, Барон отримав докторський ступінь у червні 1855 року в Берлінському університеті.

У 1859 Юліус Барон був прийнятий асесором на прусську судову службу; працював у Берлінському міському суді та Міністерстві юстиції Пруссії.

Від 1860 року читав лекції з римського та прусського державного права в Берлінському університеті. 1866 року вчений звільнився з судової служби, щоб присвятити себе викладанню в університеті.

Надалі був екстраординарним професором у Берлінському університеті (1869 — 1880), ординарним професором в університетах Грайфсвальда (1880 — 1883), Берна (1883 — 1888) та Бонна (1888 — 1898)[8].

Титульний аркуш одного з випусків російського перекладу курсу Пандектів Ю. Барона

Помер у Бонні.

Залишив праці з Пандектів (9 видань в 1872 — 1896 роках[9], рос. переклад), римського цивільного процесу (у 3-х тт.), прусського земського права та ін.

Примітки

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Teichmann A. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 3. — S. 102–104.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Illustrirte Zeitung — L: Verlag J. J. Weber, 1898. — Vol. 111, вип. 2871. — S. 25–26. — ISSN 2509-2545
  4. ↑ Illustrirte Zeitung — L: Verlag J. J. Weber, 1898. — Vol. 111, вип. 2871. — S. 25. — ISSN 2509-2545
  5. ↑ а б Барон, Юлий // Большая Советская Энциклопедия, том 4: Атоллы — Барщина — 1926. — Т. 4. — С. 766.
  6. ↑ а б в г д Барон, Юлий // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1905. — Т. доп. I. — С. 220. — 956 с.
  7. ↑ Baron, Julius
  8. ↑ Julius Wellhausen. Briefe Hrsg. v. Rudolf Smend, in Zus.-Arb. m. Peter Porzig u. Reinhard Müller. 2013. XI, 887 s. — S. 849. (link[недоступне посилання])
  9. ↑ Baron J. Pandekten. 9. Aufl. Leipzig, 1896.

Література

  • Байбак В. В. Предисловие // в кн.: Барон Ю. Система римского гражданского права. В 6 кн. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. — 1100 с.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).