Щ-403
| Щ-403 | ||
|---|---|---|
| Щ-403 | ||
 | ||
| Схема підводного човна класу «Щука» | ||
| Верф |  ССЗ № 189, Ленінград
| |
| Під прапором | СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| Порт приписки | Полярний | |
| Закладений | 25 грудня 1934 | |
| Спуск на воду | 31 грудня 1935 | |
| Введений до складу флоту | 26 вересня 1936 | |
| На службі | 1936–1943 | |
| Бойовий досвід | Зимова війна Друга світова війна Кампанія в Арктиці | |
| Нагороди | 
| |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | дизель-електричний середній торпедний підводний човен | |
| Головний конструктор | Малінін Б. М. | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 12 вузлів (23 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 8 вузлів (14,5 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 75 м | |
| Гранична глибина занурення | 90 м | |
| Автономність плавання | 20 діб | |
| Екіпаж | 42 офіцери та матроси | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 58,5 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 3,9 м | |
| Водотоннажність надводна | 592 т | |
| Водотоннажність підводна | 715 т | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична; 2 × дизельних двигуни 38В8 2 × електромотори ПГВ заводу «Електросила» |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 685 к.с. (дизелі) 2 × 400 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 × 45-мм напівавтоматичні гармати 21-К | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових та 2 кормові ТА калібру 533-мм (10 торпед) | |
| ППО | 2 зенітні кулемети «Максим» | |
Щ-403 (до 16 травня 1937 — Щ-315) — радянський дизель-електричний підводний човен серії X класу «Щука», що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів Другої світової війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі ССЗ № 189, у Ленінграді під будівельним номером 262 та назвою Щ-315. 31 грудня 1935 року спущений на воду. 26 вересня 1936 року введений до складу сил флоту, 1 листопада 1936 року включений до складу Балтійського флоту. Брав участь у Радянсько-фінській і німецько-радянській війнах, нагороджений орденом Червоного Прапора.
28 травня 1937 року човен розпочав перехід Біломорсько-Балтійським каналом разом з однотипними човнами Щ-313, Щ-315, Щ-316 до арктичних портів СРСР. 19 червня 1937 року включений до складу до складу 2-го дивізіону бригади підводних човнів Північного флоту[1].
18—29 квітня 1939 року Щ-403 спільно з підводними човнами Щ-402, Щ-404 і Д-2 здійснював забезпечення безпосадкового польоту літака «ЦКБ-30» (який мав власне ім'я «Москва»; «ДБ-3») екіпажу В. К. Коккінакі до Північної Америки за маршрутом Москва — Новгород — Гельсінкі — Тронгейм — Ісландія — мис Фарвель — острів Міскоу.
У радянсько-фінській війні Щ-403 фактично участі не брав, оскільки перебував у ремонті.
Початок німецько-радянської війни Щ-403 зустрінув на завершальному етапі ремонтних робіт у Полярному. Після повернення до строю човен перевели на Йоканьзьку військово-морську базу і в липні — вересні 1941 року він здійснив три патрулювання в акваторії Білого моря. 17 вересня виявив ворожий підводний човен U-132, але не зміг його атакувати.
У свій останній похід Щ-403 вийшов 2 жовтня 1943 року в район Конгсфіорду. Точної інформації про долю підводного човна немає, найімовірнішою причиною називається загибель на міні.
Див. також
- U-403
- Alpino Bagnolini (1939)
- Ro-48
- Junon (Q186)
- HNLMS O 11
- HMS Osiris (N67)
Примітки
- Виноски
- Джерела
Джерела
Посилання
Література
- А. В. Платонов. Энциклопедия советских подводных лодок 1941—1945. — М.: АСТ, 2004. — 592 с. — 3000 экз. — ISBN 5-17-024904-7.(рос.)
- Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Щуки». Легенды Советского подводного флота. — М.: Яуза, Эксмо, 2008. — С. 144—147. — 176 с. — (Арсенал коллекция). — ISBN 978-5-699-25285-5.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).