Щорс (опера)

Опера «Щорс»
Обкладинка лібрето опери «Щорс», видання 1938 року
Композитор	Лятошинський Борис Миколайович
Автор лібрето	Рильський Максим Тадейович і Іван Кочерга
Мова лібрето	українська
Кількість дій	5 дія
Рік створення	1938
Перша постановка	14 вересня 1938
Інформація у Вікіданих

«Щорс» (у другій редакції — «Полководець») — опера на 5 дій українського композитора Бориса Лятошинського, написана 1938 року і вперше поставлена в Київському оперному театрі. Первісний варіант лібрето належав Рильському, проте згодом до роботи над текстом долучився Кочерга.

Головним героєм опери українського композитора став Микола Щорс, військовий діяч родом з Чернігівщини, що брав активну участь в українсько-радянській війні на боці Радянської Росії і загинув у бою проти військ української галицької армії.

За словами композитора, він

цілком усвідомлював усю трудність і відповідальність завдання написати музично-театральний твір, гідний пам'яті легендарного начдива, полум'яного бійця і агітатора за радянську владу в Україні, ідейного більшовика, одного з перших організаторів регулярної Червоної Армії — Миколи Олександровича Щорса… Головну свою увагу звернув на те, щоб твір носив героїчний характер, бо ця риса в особі Щорса мене, як композитора, більш за все приваблювала.

За структурою опера складається з 5 дій, у музичній драматургії яких переважає наскрізний розвиток. Музична мова твору спирається на народнопісенний матеріал, що зазначав і сам композитор. Закриті сольні номери представлені у першій та четвертій діях двома аріями головного героя. У партитурі застосовано розгалужену систему лейтмотивів, найважливіший серед яких — самого Щорса.

Дія перша

Відбувається зустріч селян із Щорсом. Головний герой виконує арію, в якій запевняє присутніх, що «Веде нас мудрий Ленін до мети» , і закликає селян долучатися до збройної боротьби.

Дія друга

У напівзруйнованому панському маєтку, де облаштовано лазарет, український військовий Запара говорить фельдшеру про необхідність зупинити більшовицький наступ. Після того як Запара йде, з'являється Щорс із соратниками. Вони обговорюють проблеми постачання, а Щорс висловлює занепокоєння великою кількістю хворих у підрозділі.

Дія третя

Червоноармієць Гриць закликає селян вступати до лав Червоної армії. Раптом з'являються німецький офіцер і солдати, які затримують Гриця. Невдовзі, однак, приходить загін червоноармійців, який змушує німецькі та українські війська відступити.

Дія четверта

Соратниця Щорса Лія (прототипом якої є Фрума Хайкіна) обурюється тим, що Петлюра готовий «продати інтервентам» народ, і прославляє Леніна. Невдовзі з'являється Щорс, який у своїй промові згадує як Леніна, так і Сталіна, та закликає готувати наступ на Київ.

Дія п'ята

В центрі уваги Щорс і його поплічники, що ведуть боротьбу проти українських військ. В цьому бою Щорс гине зі словами «Вперед, богунці, наша перемога. Ленін…», після чого хор жалібно співає «Козака несуть і коня ведуть». В другій картині тіло полководця відправляють вантажівкою під звуки богунської пісні.

Дія п'ята

• Картина перша. У центрі подій  — Щорс та його бійці, які ведуть бій проти українських військ. У цьому зіткненні Щорс гине із останніми словами: «Вперед, богунці, наша перемога. Ленін…». Після загибелі командира хор виконує жалобну пісню «Козака несуть і коня ведуть».
• Картина друга. На задньому плані сцени стоїть вантажівка з тілом загиблого Щорса, біля якої вишикувана почесна варта з курсантів. Надгробні промови виголошують Сокальський (прототипом якого був комісар Давид Шафранський) та Лія. Після цього вантажівка з тілом командира від'їжджає, Сокальський закликає богунців до подальшої боротьби, а бійці співають «Богунську пісню» («Хай тріщить під нами крига…»).

Політична посада реального комісара Богунського полку Давида Шафранського та його присутність у найближчому оточенні Миколи Щорса лягли в основу створення образу Сокальського. Під час роботи над лібрето Іван Кочерга та Максим Рильський провели значну літературну адаптацію реальних біографій. Оскільки радянський канон політичної драми 1930-х років вимагав наявності біля командира зразкового соратника-комісара, який веде за собою маси й виголошує ідеологічні промови, функції Давида Шафранського (комісарська лінія) та військових командирів на кшталт Сергія Петриківського (бойова лінія) були об'єднані в одному сценічному персонажі — Сокальському.

Фінальний хор п'ятої дії опери побудований на виконанні «Богунської пісні» («Хай тріщить під нами крига…»), яка за радянських часів набула статусу знакового військово-патріотичного твору. У 1930-х роках, на тлі масштабного формування радянського ідеологічного культу Миколи Щорса, пісню було виведено на загальнодержавний рівень. Поет Максим Рильський здійснив професійну літературну редакцію тексту. Саме в його текстовому варіанті твір включали до авторитетних антологій радянського фольклору та репертуару тогочасних професійних капел.

Борис Лятошинський використав народнопісенний матеріал як ключову музичну та ідейну кульмінацію опери. Композитор створив оригінальний бадьорий кличний характер мелодії, надав їй монументального оперно-хорового звучання. Через регулярні трансляції опери по радіо фінальна хорова сцена десятиліттями функціонувала на концертній естраді як самостійний академічний номер.

Для тогочасного слухача цей марш став таким же впізнаваним звуковим символом «щорсівської» тематики в Україні, як і загальносоюзна російськомовна «Пісня про Щорса» («Шёл отряд по берегу…») композитора Матвія Блантера.

• лібрето опери [Архівовано 15 липня 2014 у Wayback Machine.] зі вступними статтями.