Штаб-лікар
(1806—1811 рр.)
Штаб-лікар (стар. штабъ-лекарь , нижчі — лікар, підлікар) — посада військового медика у Російській імперії, перший вчений ступінь («класний ступінь», що відповідає 10-му класу «Табеля рангів»[1]), що одержувалася студентами лікарської справи, офіційна назва посад лікарів у Російській імператорській армії і звання у Російській імперії. Ця вища посада від «лікаря» та «підлікаря» передбачала наявність вченого ступеня, що отримується в університеті або в академії — доктор медицини.
Військовий статут Петра I у Російській імперії офіційно запровадив звання: штаб-лікар та підлікар[2].
Медична служба в Російській імператорській армії, була влаштована так, що при кожній дивізії знаходився «лікар» та «штаб-лікар»; при кожному полку — «полковий лікар», а в кожній роті «ротний лікар» або цирульник.
Штаб-лікар («штабс-лікарі»[3]) входив до складу дивізій й полків, і це звання вважалося високим, а надавалося воно тільки особам з медичною вищою освітою, та лише після «тривалої та беззаперечної служби»; їхнє число було дуже обмежене. Згідно з указом 1728 р. «штаб-лікар» отримував ранг капітан-поручника, а «лікар» — підпоручника. У 1744 р. відповідні ранги були присвоєні також лікарям військово-морського флоту.
Штаб-лікарі відповідно до циркуляра Головного штабу Російської імперії № 14 від 1860 року, отримали назву старших (полкових) лікарів.
У свою чергу «підлікарем» називали осіб із незакінченою медичною вищою освітою, які декілька років мали практичну медичну діяльність у війську. Рідше використовували цей термін для військових лікарів — «лікар», рівнозначний цивільному терміну «лікар»; за царювання Павла I у Російській імперії в 1800 р., ця назва була виключена з офіційного вживання щодо військових посад.
Отже, ступінь «лікар» надавалася випускникам вищих медичних навчальних закладів (медичних академій та медичних факультетів університетів) до 1918 року.
Натомість звання «лікар» — нижча вчено-практична медична ступінь[4] на відміну від вищих — доктора медицини та «доктора медицини та хірургії».
До того ж у період 1803—1838 років (в тодішньому екзаменаційному статуті Російської імперії допускалися шість медичних ступенів: три ступені «лікаря» (лікар 1-го, 2-го і 3-го відділення), доктор медицини, «доктор медицини і хірургії» та медико-хірург)[5], нижчим вчено-практичним званням у період 1838-1884 років, і з 1884 р. знову стали вважати вченим ступенем.
З 1904 р. ступінь лікаря давалася і жінкам (наприклад — випускницям Петербурзького жіночого медичного інституту), а також тим, хто отримав докторський ступінь за кордоном Російської імперії та склав іспити при тому ж інституті. Жінки-лікарі мали ті ж права, що й чоловіки, окрім прав на отримання посади штаб-лікаря та лікаря у війську.
Див. також
- Лейб-медик
- Зауряд-військово-медичний чиновник (зауряд-лікар)
- Обер-фельдарцт
- Бриглікар
- Медичні ступені та звання
- Військовий лікар
- Військова медсестра
- Санітар
- Фельдшер
- Санітарний інструктор
- Судновий лікар
- Бойовий парамедик
Примітки
- ↑ (рос.) Приложение II. Расписание чинов // Приложения к Своду устава о службе по определению от правительства // Свод законов Российской империи, повелением государя императора Николая Павловича составленный. Учреждения. Свод учреждений государственных и губернских. Часть третья. Уставы о службе гражданской. — СПб. : Типография II отделения Собственная Его Императорского Величества канцелярия|Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1832. — С. 449.
- ↑ (рос.) «Лекарь» / Богоявленский Н. А. // «Большая медицинская энциклопедия в 30 томах» / гл. ред. Б. В. Петровский. — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — Т.12: (Криохирургия — Ленегр). — С.531—532. — 536 с.: ил.
- ↑ Серединский, Василий Тимофеевич. Штаб-лікар // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1904. — Т. 18 : Сабанеев — Смыслов. — С. 378—379. (рос.)
- ↑ Императорский Московский университет, 2010.
- ↑ (рос.) Пирогов Н. И. Вопросы жизни: дневник старого врача. — Иваново, 2008. — С. 416.
Джерела
- Штаб-лекарь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXIXa. — С. 865. (рос. дореф.)
- Лекарь // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XVIII. — С. 146. (рос. дореф.)
- Военно-санитарное дело в армии // Верещагин, Василий Васильевич — Воинская повинность : [рос.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1912. — С. 530—544. — (Военная энциклопедия : [в 18 т.] / под ред. К. И. Величко [и др.] ; 1911—1915, т. 6). (рос.)
- (рос.) Н. А. Богоявленский. Лекарь // Большая медицинская энциклопедия / Глав. ред. академик Б. В. Петровский. — третье. — М. : Советская энциклопедия, 1980. — Т. 12. — С. 531.
- (рос.) Энциклопедический словарь военной медицины. — 3-е. — Советская энциклопедия, 1946. — Т. 1. — С. 1008.
- (рос.) Эрнандес Е. Н. МЕДИЦИНСКИЕ СТЕПЕНИ И ЗВАНИЯ // Императорский Московский университет: 1755—1917: энциклопедический словарь / составители А. Ю. Андреев, Д. А. Цыганков. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2010. — С. 428—429. — 2000 прим. — ISBN 978-5-8243-1429-8.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).