Шпонтак Іван

*Іван Іванович Шпонтак*
Іван Іванович Шпонтак;
Сотник
Загальна інформація
Народження	12 серпня 1919; с.Вовкове, Ужгородський район, Закарпатська область
Смерть	14 квітня 1989 (69 років); м. Великі Капушани, Словаччина
Національність	українець
Псевдо	«Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»
Військова служба
Роки служби	1944—1947
Приналежність	Українська держава (1941); ОУН
Вид ЗС	УПА
Війни / битви	угорсько-українська війна 1939 року і Друга світова війна
Командування
Командир куреня «Месники»
	1944 — вересень 1947
Командир ТВ-27 «Бастіон»
	березень 1945 — вересень 1947
Шеф штабу ВО-6 «Сян»
	березень 1945 — вересень 1947
Нагороди та відзнаки

Іван Шпонтак (псевда: «Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап») (12 серпня 1919, с. Вовкове, Ужгородського району — 14 квітня 1989, м. Великі Капушани, Словаччина) — український військовик, сотник УПА, командир куреня «Месники», командир ТВ-27 «Бастіон», командир сотні, згодом куреня «Месники», шеф штабу ВО-6 «Сян».

Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги 2-го класу.

Лав наших залізних нічим не здолати,
Нас крик не лякає ворожих атак:
У нас попереду син дальніх Карпатів,
Наш друг — командир Залізняк.
В нім воля сталева,
Він наш командир!
Із ним ми, як леви,
Як бурі, як вир!

Петро Василенко «Волош»,
Марш «Месників»^[1]

Життєпис

Народився в 1919 році в селі недалеко від Ужгорода. Був сільським вчителем.

У 1939 році пішов добровольцем у Карпатську Січ. Потрапив в полон до угорських військ. Переданий мадярами до німецького табору, де його примушують працювати на цементному заводі.

З початку радянсько-німецької війни в жовтні 1941 за дорученням ОУН йде в допоміжну поліцію у Львові. Пізніше призначений заступником начальника допоміжної поліції у Рава-Руській.

У квітні 1944 всім постерунком в Рава-Руській переходить в УПА, командир сотні, пізніше, після її реорганізації у курінь «Месники», стає курінним командиром.

У березні 1945 стає командиром ТВ-27 "Бастіон", одночасно перебуваючи шефом штабу ВО-6 «Сян» і командиром куреня «Месники». Перебував на цих посадах аж до вересня 1947 року, коли, внаслідок проведення польським прокомуністичним урядом Операції «Вісла», підрозділи УПА на Закерзонні були розформовані.

В листопаді 1947 року перебрався жити у Словаччину.

Викритий 1960 й переданий у Польщу, де його було засуджено районним судом в Перемишлі до смертної кари. 3 червня 1961 смертну кару замінено на пожиттєве ув'язнення. 20 років перебував у тюрмах.

Звільнений 4 листопада 1981 й повернувся в Словаччину.

Помер 14 квітня 1989^[2]

Псевда

У своїй діяльності Іван Шпонтак використовував різні псевда («Залізняк», «Леміш», «Дубровник», «Остап»), що було пов'язано з особливістю його роботи в УПА.

Псевдо «Залізняк» Шпонтак прибрав, зорганізувавши весною 1944 року сотню УНС і використовував його й надалі, як командир цього підрозділу, коли вищезгадана сотня пізніше стала сотнею УПА та куренем «Месники» під його командуванням^[3].

У січні 1945 року відбулась реорганізація УПА на Закерзонні — розподіл на менші тактично-територіальні одиниці — тактичні відтинки (ТВ). Збройні відділи, котрі діяли на Посянні, об'єднано в ТВ-27 «Бастіон», а Іван Шпонтак, призначений командиром 27-го відтинку (про це його повідомив під час особистої зустрічі в Гуті-Любицькій на початку березня 1945 року Мирослав Онишкевич «Орест»), на цій посаді використовував псевдо «Леміш»^[4].

Пізньої осені 1945 року Івана Шпонтака призначено шефом штабу відновленої воєнної округи «Сян». Виконуючи ці обов'язки (скорше номінально^[5]), Шпонтак використовував псевдо «Дубровник», а її командир Мирослав Онишкевич — псевдо «Олег»^[4].

Таким чином, Іван Шпонтак міг одночасно використовувати принаймні три псевда: «Дубровник» як шеф штабу воєнної округи «Сян», «Леміш» — як командир ТВ-27 «Бастіон», що входив у ВО-6 «Сян» та «Залізняк» — як командир куреня «Месники», що був основною бойовою силою 27-го тактичного відтинку^[6].

Нагороди

Нагороджений 25 квітня 1945 року Срібним Хрестом Бойової Заслуги 2 класу за успішну проведену операцію 27-28 березня в Любачівському та Ярославському повітах^[7]

Пам'ять

Іменем Івана Шпонтака названо вулицю в Ужгороді.

Див. також

Примітки

↑ Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» // Марш «Месників». — Дрогобич : Відродження, 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.
↑ Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів, 1995.
↑ Іваник, 2012, с. 408.
↑ ^а ^б Іваник, 2012, с. 409.
↑ Протоколи допитів Мирослава Онишкевич («Ореста», «Олега») слідчими Міністерства Держбезпеки Польщі пол. Protokoły przesłuchania M. Onyszkiewicza. [b:]: PJPC, Box 78, file 4, p. 31
↑ Іваник, 2012, с. 410.
↑ ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

Джерела

Іваник Мирослав, Бохно Михайло. Бастіон і Батурин. УПА та підпільна адміністрація ОУН в Ярославщині, Любачівщині та Томашівщині в рр. 1944–1947: Документи і матеріяли.. — Торонто-Львів, 2012. — С. 627.
Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» — Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.
Криштопа Олег Сергійович ПОЛЯКИ його НЕНАВИДЯТЬ

Посилання

Шпонтак Іван

[1] Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» // Марш «Месників». — Дрогобич : Відродження, 1997. — 359 с. — ISBN 966-538-009-5.

[2] Літопис УПА. Торонто 1989 — Львів, 1995.

[FOOTNOTEІваник2012408-3] Іваник, 2012, с. 408.

[FOOTNOTEІваник2012409-4] а ^б Іваник, 2012, с. 409.

[5] Протоколи допитів Мирослава Онишкевич («Ореста», «Олега») слідчими Міністерства Держбезпеки Польщі пол. Protokoły przesłuchania M. Onyszkiewicza. [b:]: PJPC, Box 78, file 4, p. 31

[FOOTNOTEІваник2012410-6] Іваник, 2012, с. 410.

[7] ЛИЦАРІ СРІБНОГО ХРЕСТА БОЙОВОЇ ЗАСЛУГИ 1-ГО ТА 2-ГО КЛАСІВ

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]